Тест на собі: три дні без хімії

Галина Танай
17 березеня 2013р. 15:29

Тест на собі: три дні без хімії

Вся побутова хімія повільно зводить нас у могилу. Принаймні, так запевняють екологи. Фталати, ПАВ, ароматизатори, барвники – якої тільки гидоти нема в наших шампунях та мийних засобах. По вулицях плодяться недешеві крамнички з нібито екологічно чистими товарами, а прогресивна частина людства переходить на бабусині рецепти. «Свідомо» вирішило проекспериментувати, чи здатні прості смертні на якийсь час відмовитись від побутової хімії. Три дні суцільної органіки: як це було.  

День перший. Курс молодого бійця.

Експеримент стартує в кухні. Починаю з малого – органічного миття посуду.

Рецептів у мережі маса, один кращий за інший – від банальних соди і солі до екзотичних засобів типу рисового відвару, кропивного соку і тертого господарчого мила. Від мила відмовляюсь одразу – надто сильний у мені дитячий забобон, що його роблять з собачого жиру. Обираю сіль, соду і гірчичний порошок.

Перші три тарілки миються на ура. От можна ж обійтись без синтетичних засобів. Так і знала, що виробники побутової хімії просто роблять на нас бабки. Оптимізм здувається на четвертій тарілці – відтерти залишки м’ясного соусу виявляється не так просто. 

Втішаю себе тим, що заодно тренується біцепс. Хвилин за сім невтомного тертя тарілка чиста. Домиваю чашки-миски і добираюсь до бридкої жирної пательні. Почуваюсь як лох з реклами, що валандається зі «звичайним засобом», коли є «Гала». Коли вже починаю клясти цей експеримент і тягнусь за «Фейрі», пательня відмивається остаточно. Mission completed.

Після посуду – легке прибирання на кухні. Доповнюю органічне меню цитрусовими: в хід іде лимонна кислота. Результат несподівано тішить – наліт на раковині зчищається без жодних зусиль. Правда, запах специфічний. Трохи небезпечних фталатів для аромату чистоти і свіжості не завадило б. Кухонний стіл протираю оцтом. Кішка тікає з ображеними криками.

Натхненна результатом, лізу в інтернет – пошукати ще чогось органічного. «Прекрасные моющие средства для раковины, унитаза, пола — это квашеная капуста, забродившее варенье, заварка травяного чая (особенно, с лимоном). Кислота, которая в них содержится, может убивать опасные бактерии: к примеру, кишечную палочку. А чтобы потом избавиться от их запаха, промойте пол или раковину горячей соленой водой (4 ст. ложки соли на1 л воды)» – радять еко-свідомі блогери. Хм. Лізу в холодильник за прокислим варенням і почуваюся Карлсоном-шизофреніком.  Коротше, не повторюйте прочитане у реальному житті. А якщо раптом повторили, не промивайте раковину солоною водою – все одно не допоможе. Щоб прибрати сморід прокислого варення, заваріть каву. Бажано з алкоголем – аби підготувати нерви до наступного етапу еко-прибирання.

Результат: брутально лаюсь, сідаю в позу лотоса і відкладаю прибирання на наступний день.


 

День другий. Банні процедури: тільки хардкор.

 Ні-ні, я не про морквяні маски, сольові скраби та іншу милу жіночому серцю еко-туфту. У звичній зубній пасті, шампунях і гелях для душу купа шкідливої хімії – принаймні, так переконують екологи. От і побачимо, чи реально від них відмовитись.

Прийняти ранковий душ з господарчим милом чи золою я не змогла. Золи нема, а бурий шмат мила спокушає втекти з ванної непомитою.  Іду на компроміс і миюсь запашним милом з аптеки. Нібито органічне: доказів нема, але хочеться вірити.

Універсальний набір для краси і здоров'я. Хоч голову мий, хоч підлогу.
Універсальний набір для краси і здоров'я. Хоч голову мий, хоч підлогу.

На черзі головомийка. Вивчаю рецепти домашніх шампунів. Кисле молоко, жовток, олія, желатин… Господи, яка гидота. Є навіть рецепт з житнього хліба. Розтерти шматочок хліба в гарячій воді до стану кашки, втерти в голову, посидіти 10 хвилин і змити. «Нужно учитывать, что хлебные крошки достаточно трудно вычесывать», – пишуть в рецепті. Вичісувати не хочу, обираю яєчний шампунь. П’ять хвилин терпляче втираю в голову жовток. Противно і липко, плутається волосся. Поки втираю, мучить жлобська думка – краще б приготувала омлет. Змиваю.Затравлене хімією волосся на радощах не впоралось із порцією вітамінів та амінокислот – таку зачіску в народі грубо, але влучно називають «соплі». Запах специфічний. Злобно плююсь і заново мию голову звичайним шампунем.

І завершальний акорд – зуби. Золи з ватри нема, обходжусь не менш екзотичним рецептом: сіль, сода, порошок глини. Ну що сказати – чистить нормально. Але на смак така бридота, що все інше вже не має значення. Ідеально, якщо треба швидко промити шлунок. І порада: спльовуйте акуратно, бо будете довго відтирати умивальник.


 

Результат: суперстресовий ранок і запізнення на зустріч. Ввечері повертаю у ванну нехороші хімічні шампунь і зубну пасту. Експеримент наполовину провалено.

 

День третій. Велика чистка.

 Мазохістські еко-ігри набирають обертів: завершальний день експерименту присвячується органічному прибиранню. Позбутися пилу і бруду, натерти до блиску дзеркала, винищити всіх бактерій під обідком унітаза – і все це без звичних мийних засобів. На сцені з’являється Воно – Його Величність господарче мило.

Еко-прибирання починається  миттям дзеркал. Оцту в домі нема – доводиться чавити сік з лимонів. Одразу згадується сувора класна керівничка, що змушувала всіх школяриків мити вікна винятково старорежимними методами – з оцтом і газеткою. Суцільне ностальжи.  Тим часом дзеркала відмиваються досить швидко.

Далі – сантехніка. Стрибки над унітазом з лимонами і содою – це навіть захопливо. Не знаю, чи здохли підлі бактерії, але на вигляд чисто. На умивальнику випробовую ще один суперзасіб –  порошок глини. Сюрприз – наліт зчищається, а глина не дуже. Вигляд умивальника «до» і «після» майже ідентичний.

По мазохістських забавках у ванній просуваюсь далі.  Після протирання пилу, мега-екологічного вимітання килимків віником  та вишкрібання котячої шерсті щіткою, на чотирьох, постає питання: чим мити підлогу? Мій перфекціонізм не дозволить обійтись звичайною водою. Час зазирнути в очі своєму страхові і взяти в руки господарче мило. Натираю смердючий брусок на тертці, щоб зробити мильний розчин. Намагаюсь розслабитись і отримувати задоволення, але думки про собачий жир ніяк не йдуть з голови. Кішка нюхає відро і тікає, підібгавши хвіст. Поганий знак.

В квартирі жахливо смердить господарчим милом. Поки мию руки після праведних трудів, підлога висихає і розцвітає мильними розводами. Терпець уривається. Голосно матюкаюсь, витягаю всі запаси хімії і перемиваю підлогу. Радісно вдихаю фталати і поверхнево-активні речовини та розумію: всі три дні хімічного утримання коту під хвіст. Залишається рятувати карму сортуванням сміття.

Результат: експеримент провалено. І не тому, що органічні засоби неефективні – якщо у вас скінчився «Доместос» чи спрей для скла, сода й оцет нічим не гірші. Але їх використання вимагає набагато більше часу, а на перших порах – залізних нервів. Щоб привчити дитя асфальту обходитись без хімії, потрібна сила волі і час. А якщо біганина з господарчим милом доводить вас до сказу, не варто себе мучити. Саджайте дерева, сортуйте сміття, здавайте батарейки в утилізацію – і буде вам щастя.                        

Увага! Розміщення в кадрі лимонної кислоти ТМ "Мрія", кухонної солі "Артемсіль" та господарчого мила ОАО "Невская косметика" абсолютно випадкове і не є рекламою. В ході експерименту жодна жива істота, крім автора, не постраждала. 

 

Теги: Київ , без хімії , органіка , екологія , побутова хімія



Хроніка подій