Журналістка 5-го: стали спиною, щоб нас почули

Олесь Лук'яненко
22 травня 2013р. 18:10

Журналістка 5-го: стали спиною, щоб нас почули

Два дні тому близько 150 журналістів, депутатів та просто небайдужих людей вийшли під стіни Міністерства внутрішніх справ висловити свій протест проти бездіяльності міліції як під час побиття, так і під час розслідування нападу на журналістів. Міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко відвернувся від протестуючих, відправивши говорити з людьми одного з замів, який нічого по суті сказати не зміг. Зранку десять колег постраждалих від нападу молодиків Влада Соделя та Ольги Сніцарчук відвернулися від самого міністра та всього уряду. Ірина Герасимова з 5-го каналу була однією з протестуючих. «Свідомо» поспілкувалися з дівчиною, щоб з’ясувати, як відбувався цей мовчазний протест.

Розкажіть, як прийшла така ідея?

Ідея народилася в понеділок під будівлею Міністерства внутрішніх справ, коли журналісти прийшли підтримати своїх колег, які постраждали на мітингу. Ми тоді хотіли персональної відповідальності міністра Віталія Захарченка, а також безпосередньо з ним поспілкуватися. Зрозуміло, до журналістів вийшла людина, яка була заступником голови Головного слідчого управління, а міністр Захарченко і по сьогоднішній день ігнорував намагання журналістів з ним зустрітися та не давав відповідей. Саме тоді було прийнято рішення, що Захарченко точно з’явиться на Кабміні, і не тільки він, а й вся наша виконавча влада з прем’єром Азаровим. Ось ми і вирішили, що єдина можливість – акредитуватись на засідання уряду і висловити якось свою позицію і Захарченку, і Азарову в тому числі.

У вас тільки-но закінчилася летючка, щось про це говорили? Що кажуть колеги?

Це була летючка з приводу Час-підсумки, це не була летючка з приводу цього засідання уряду. Ми маємо повне розуміння як з менеджментом каналу, так і в середині колективу. Кожен журналіст, оператор чи редактор абсолютно підтримує і позицію, яку висвітлили сьогодні журналісти, а також позицію нашої колеги Ольги Сніцарчук. У неї є абсолютна підтримка всіх її колег з 5-го каналу.

Журналістка з «ЛігиБізнесІнформ» заявляла, що трьох вас позбавили акредитації, а потім з’явилася інформація, що це питання ще буде розглядатися.То вас позбавили чи ні?

Ви знаєте, станом на зараз мені ця інформація невідома, оскільки в інтернеті з’являється багато різної інформації. Ось зараз пишуть, що прес-служба уряду запрошує журналістів, які брали участь у акції до розмови. Ну я такого запрошення не отримувала ні персонально через мобільний телефон, ні через керівництво. Хоча прес-служба Кабміну досить оперативно зв’язується з адміністраторами, коли мова йде про освітлення якоїсь події у нашому керівництві. Отже всі контакти, всі телефони у них є. Так само я не знаю чи позбавили акредитації. Я думаю, що вони або офіційно повідомлять на сайті, або ми можемо це перевірити. Скажімо, наступної середи.

А щодо самої акції? Хто брав участь?

Дивіться, брали участь журналісти телеканалів, друкованих та інтернет видань. Загалом нас було десятеро. За дві хвилини до того, як мав з’явитися прем’єр Микола Азаров, ми один одному почепили ці картки. Попередньо домовилися, що ми разом виходимо одне за одним і стаємо перед операторами, а коли Азаров почне свою промову – повертаємося спиною. Ось, власне, і все.


Скріншот "Української правди"

Як вони відреагували? Вас виводили?

Простояли ми там хвилини десять, я так розумію, не більше. Микола Азаров розпочав традиційно звертатися до уваги всіх присутніх, а потім, нарешті, прочитав наші написи і спитав: «Що це за концерт?» Після цього він попросив вивести нас із зали і позбавити акредитації. Він двічі повторив, щоб ми залишили залу засідання, повторив культурно – сказав: «Будь ласка, залиште засідання». Ми зрозуміли, що іншої реакції чекати не варто, так само не варто чекати,щоб нас виводила охорона, оскільки ми не мали наміру провокувати ні самого прем’єра, ні охорону , ні прес-службу. У нас була спланована мовчазна акція – культурно, в рамках регламенту, в рамках урядових правил висловити свій протест. Ми не мали наміру хуліганити, порушувати щось і так далі. Ми хотіли бути почутими і побаченими – ось і все. Ми свою функцію виконали і толерантно залишили залу.

Що було потім?

Нічого, ми просто вийшли. Я могла абсолютно нормально відпрацювати кабмінівський день – ніхто ні в чому не перешкоджав.

Як взагалі вам реакція уряду? Чи це саме те, на що ви очікували?

Справа в тому, що я не продумувала, якою буде реакція. Більше мене хвилювало, аби акція вдалася. Сподіватися на щось від нашого уряду не доводиться. Маємо досвід, маємо дуже багато прикладів. Можливо, десь у глибині душі, я розраховувала, що Захарченко візьме слово – у нього мікрофон був під рукою. Я думаю, що нічого не було складного звернутися до журналістів, зважаючи на те, що вони його мало не розшукують вже третій день поспіль. Правда ж? 
Тобто в глибині душі, у мене були сподівання, що Азаров, по-перше, захоче нас почути, а не просто прочитає, що в нас на спинах, і що Захарченко скаже нам те, що ми чекаємо від нього з понеділка. Цього не відбулося. Натомість ми побачили прем’єр-міністра, якому ця акція заважала читати написану промову.

 

Теги: Київ , журналісти