Батьки та діти

Николай Савенко
14 червня 2013р. 18:51

Діти і батьки, взаємовідносини між ними, бувають, розжарюються до межі. Добре якщо це тільки під час перехідного віку дітей, коли діти хочуть показати всім, що вони самостійні і не хочуть, що б хтось зазіхав на їх свободу, хтось диктував їм свою волю і бажання. Батьки ж у свою чергу не можуть змиритися з тим, що їхні рідні чада не дослухаються до їхніх порад, їх життєвому досвіду і батьківському авторитету.

Інша ситуація, це коли молоді люди, що не віку юності, ні, в силу життєвих обставин змушені жити з батьками. Якщо наприклад у молодих людей виникають серйозні стосунки з протилежною статтю, тобто вони хочуть жити разом, створюється нова сім'я наприклад, ситуація в цьому випадку буває досить напружена, а разом з нею і відносини з батьками. 

Запитай кожну людину, якій вже за 30-35 років, якщо буде можливість жити разом з батьками або жити окремо від них, що б ви вибрали? Упевнений, що 95-97% опитаних скаже, звичайно, жити хочемо окремо.

Добре, коли батьки зможуть купити житло своїм чадам, коли їх матеріальне становище дозволяє їм зробити такий крок.

Як бути інвалідам? Навіть рідні люди дивляться на них не як на особистість, а як на дитя, якого потрібно оберігати батьківською опікою і увагою, якому постійно потрібно вказувати, що можна робити, а що не можна. 

Вони відганяють від себе думки про те, що потрібно самостійними ставати їх дітям, що вони не вічні у цьому світі, що в разі чого їх синові або дочці доведеться набагато складніше звикати жити без них потім, а не зараз, коли можна підготувати своїх дітей інвалідів до самостійності. 

Згоден, звичайно, що інвалідність буває різної форми, є безліч людей, які просто не зможуть прожити одні і без сторонньої допомоги і підтримки. Але є й такі люди в суспільстві, які, незважаючи на явні фізичні вади, можуть і хочуть жити окремо від рідних.

Виходить, що молоді люди з інвалідністю, стають заручниками любові і турботи рідних? Що їх пенсія або соціальна допомога? Навіть якщо вони і працюють, чи можна зібрати на квартиру в такій ситуації? Можна, звичайно, але через скільки років? Багато в чому собі відмовляючи?

Шкода, звичайно, що інвалідам, та й просто молодим сім'ям, від держави немає жодної підтримки в цьому напрямку, наприклад пільгове кредитування, соціальне житло і інші кроки, які могли б бути спрямовані на підтримку молоді.