Костаков: садять тих, хто здатен на конкретні дії

Костаков: садять тих, хто здатен на конкретні дії

Активіст «податкового майдану» Сергій КОСТАКОВ, який очікує на рішення щодо надання йому політичного притулку в Чехії, – про те, чи планує він повернення до України та про свої прогнози щодо 2015 року

 «Більшість чехів знає, що в Україні порушуються права людини та демократичні свободи саме завдяки розкрученій у медіа справі Тимошенко. Значно менше людей в курсі про тортури в тюрмах, переслідування активістів, незаконні заборони мирних зібрань,» - розповідає член чеської громадської організації «People in Need /Людина в біді» Якуб ШИМАК.

Тепер громадськість цієї європейської країни (принаймні, та, що цікавиться темою дотримання прав людини на схід від свого кордону) знає не лише про Тимошенко, а й про найнебезпечніше законодавство, прояви дискримінації ЛГБТ-спільноти, переслідування правозахисників, побиття журналістів, незаконні спроби обмежити свободу мирних зібрань в Україні. Організація «Людина в біді», яку представляє Якуб, стала головним ініціатором події, присвяченої проблемам із дотримання прав людини в Україні, яка минулого тижня відбулася в Чеському центрі в Празі. Відкриття фотовиставки «Права людини поза грою», підготованої Центром Громадянських Свобод, та показ документальної стрічки німецького режисера Якоба Пройсса «Інший Челсі: історія з Донецька» завершилася обговоренням українських переслідувань правозахисників, громадських активістів, журналістів та адвокатів.

Свого часу стрічка «Інший Челсі: історія з Донецька» наробила чимало галасу як в Україні, так і за її межами. Будні Донбасу та його еліти не можуть не вражати. Що стосується фотовиставки «Права людини поза грою», то вона має власну історію, у тому числі історію відносин із українськими правоохоронними органами. Перша експозиція була підготовлена до Чемпіонату Європи з футболу «Євро-2012» для привернення уваги людей до стрімкого погіршення ситуації з правами людини в Україні.  Після вона мала вирушити в європейське турне, але під час фінальної гри в Києві міліція примусово демонтувала фотовиставку і затримала співробітника Центру Громадянських Свобод Назарія Боярського. Перш ніж стенди з фото повернулися до Центру Громадянських Свобод, співробітники Печерського райвідділку міліції уважно їх вивчали протягом кількох місяців.

«Ми плануємо проводити знову мандрівку нашої виставки з нагоди головування України в ОБСЄ. Нам здається дуже важливим, що Чехія, чеські правозахисні організації солідарні з тим, що відбувається в Україні і таким чином нас підтримують. Після цього, десь мабуть через місяці два, виставка почне демонструватися на вулицях в українських регіонах. Наразі у нас є домовленість із близько 12 регіонами, що виставка буде демонструватися в оновленому варіанті,» - розповів координатор освітніх програм Центру Громадянських Свобод Назарій БОЯРСЬКИЙ в інтерв’ю празькому бюро «Радіо Свобода»

«Хоча виставка показує не надто оптимістичну картину нинішньої України, ми впевнені, що про негативні тенденції в сфері прав людини варто говорити, - ділиться враженнями Якуб ШИМАК. –З іншого боку, відвідувачі виставки матимуть можливість познайомитися з діяльністью українських громадських активістів, котрі небайдужі до своєї країни, котрі хочуть брати активну участь у громадському житті. І це викликає тільки повагу, а також надію, що Україна в майбутньому стане більш демократичною. Коротше кажучи, ми не повинні ховати голову в пісок, а намагатися змінювати публічний простір на краще — як і належить відповідальним громадянам

На тлі цих вражень, заряджених оптимізмом, значно песимістичнішими виявляються думки Сергія Костакова, активіста «податкового майдану», який із лютого 2012 року перебуває в Празі, чекаючи на рішення щодо надання йому політичного притулку. У двох словах історію Сергія Костакова можна переказати так: 1 грудня 2010 року його було затримано за звинуваченням у хуліганстві, а саме в пошкодженні автомобіля, який був  припаркований біля Майдану Незалежності в листопаді 2010 року, якраз у розпал «податкового майдану». Більше 7 місяців Сергій Костаков провів у СІЗО, а вийшов тільки після втручання в ситуацію на той час Омбудсмана Ніни Карпачової та кількох народних депутатів. 11 липня 2011 року суд змінив запобіжний захід із утриманням під вартою на підписку про невиїзд. Увесь цей час С.Костаков стверджував, що напад на автомобіль організувала сама міліція і судили його незаконно. У лютому 2012 року він вилетів до Праги, де попросив політичного притулку. За словами С.Костакова, які передав журналіст Сергій Соболєв (він стежить за цією справою та контактує із самим звинувачуваним), активіст «податкового майдану» був змушений залишити країну після того як незнайома людина попередила, що його «вже чекають на зоні».

Принагідно Сергій Костаков погодився відповісти на деякі з наших запитань.

-     Сергію, чи плануєте ви повертатися до України? Якщо ні, то які загалом плани на подальші роки?

-     Я хотів би повернутися додому. Мені хочеться бути вдома зі своїми рідними, близькими та друзями. Хочеться займатися тим, чим я і займався - ізоляцією трубопроводів.

-     В Україні відбувається немало акцій протесту. Згідно з офіційними даними, минулого року було зафіксовано абсолютний рекорд. На щастя, далеко не всі з організаторів та учасників цих протестів потрапляють за грати, не проти всіх фабрикуються справи. Найбільш жорсткою була реакція (згідно з моїми спостереженнями) на Податковий майдан. Дуже гостро також реагують на руйнування пам'ятників радянським лідерам (хоча не стосується теми акцій протесту, та все ж таки це річ характерна). Чим зумовлена така вибірковість? Здається, ви, до того як потрапили до СІЗО на 7 місяців, не мали іміджу ворога режиму №1...

-     Вибірковість у придушенні будь-якого руху опору - аксіома каральної стратегії. Я впевнений в тому, що садять тільки тих, хто здатний, на думку міліцейської агентури, на реальні конкретні дії. За ким, «не дай бог», можуть потягнутися молоді люди, які за своєю природою — бунтарі. Що стосується мене, то до Податкового майдану доводилося систематично «відмічатися» на акціях протесту разом із низкою протестних груп. Наприклад, ВГО «Захист», «Геть усіх», КУПР, а також відомі кожному НУНС, БЮТ, «Свобода» та ін. У партію чи об'єднання не вступав свідомо, щоб мати розв'язані руки. Міг ходити до всіх на акції, на відміну від моїх партійних побратимів. Адже в них постійне змагання - хто більший борець за народ.

-     На своїй сторінці у Фейсбук Ви висловлюєте своє захоплення Віталієм Запорожцем. Так, його історія - дуже трагічна та складна, вона мала би стати уроком, але... Вам здається, що боротьбу в рамках закону в Україні неможливо вести в принципі? Але ж навряд чи насильство може призвести в кінцевому рахунку до панування в країні верховенства права, завдяки якому, власне, ви й почуваєтеся безпечно в Чехії...

-     Найбільш небезпечним ворогом режиму я вважаю Віталія Запорожця та Ніжинських робінгудів. Віталій показав, як потрібно боротися з перевертнями в погонах. Результат - очевидний. Якби його виправдали, режим сам себе б поховав, бо, я переконаний, таких дільничних в Україні - безліч. Ніжинці також стали лакмусовим папірцем беззмістовності, по суті, злочинності державної влади в Україні. Вони просто виконали роботу відділу боротьби з наркотиками - повністю зупинили продаж наркоти в місті. Цього їм пробачити не могли.
Злодії проникли в святая святих - державну владу та органи внутрішніх справ. Про які толерантні методи та законність може йтися? Людей вбивають і виходять на підписку. Вам не страшно від цього? Мені - так!

-     Як оцінюєте те, що відбувається сьогодні в Україні? На що, на ваш погляд, слід очікувати 2015 року?

-     Я не можу говорити про те, чого я не бачив. Мене в Україні немає давно. Я не знаю, що там відбувається. ЗМІ всі брешуть, включно зі знаменитими ТВі та 5 каналом. У 2015 році, на мій погляд, потрібно очікувати арешти людей, які проявляють бодай мінімальну активність, деградацію системи остаточно і безповоротно — за зразком Російської Федерації. Можливо, навіть будуть військові бази російських військ розміщені в районі Києва як ключового суспільно-політичного вузла. Окремо хочу сказати про нинішніх «оксамитових» опозиціонерів. Частина з них посяде другорядні крісла в уряді або по містах і вісях за прикладом славного борця Каськіва, а частина просто загубиться в небуття.

-     Як ви дізналися про відкриття фотовиставки "Права людини поза грою" в Празі? Чому вирішили прийти? Які враження маєте після дискусії щодо стану справ із правами людини в Україні?

-     Мене запросили чеські активісти, які займаються правозахисною тематикою в Україні. Враження від дискусії - песимізм. Люди просто не розуміють, з ким вони мають справу в Україні. Це мені нагадує часи ГУЛАГу. Люди тоді теж щось чули, але сподівалися, що за ними не прийдуть. У моїй камері 19.12.10 року забили до смерті молодого пацана*. Він помер у коридорі. Про нього не робив фільм Костянтин Усов. А ті кореспонденти, кому я говорив про нього, відповідали: у нас щодня когось вбивають. Ось такого я пробачити не можу. Я бажаю всім, хто мені так відповів, гнити в Лук'янівському СІЗО.

Марія ТОМАК, Центр Громадянських Свобод                                               

Теги: