Чи є в Україні правосуддя?

Олег Кіселевський
20 серпня 2013р. 12:04

 С 2003 года жилую многоэтажку компания
 

С 2003 года жилую многоэтажку компания "Житло-Буд" пытается втиснуть между могилой и памятником А.А. Богомольца и корпусами Александровской больницы

                         Стаття адвоката і громадського діяча Марини Соловйвой       

                                           Чи є в Україні правосуддя?

Прикро стверджувати, але вітчизняна судова влада, в особі окремих її представників, вкотре демонструє свою зневагу до людей, їх прав, законодавства та правової системи України в цілому, показуючи при цьому відверті симпатії представникам великого бізнесу.

В даному випадку мова йде про суддів Вищого господарського суду України Корсака Віталія Антоновича, Данилову Мальвіну Володимирівну та Данилову Тетяну Борисівну та  будівельні компанії «Інвестиційно-будівельна група» та «Житло-Буд», остання з яких належить народному депутату Івану Куровському.

Мало для кого залишаються невідомими історії будівництва в буферній зоні Софії Київської по вул. Гончара, 17-23 та на території Олександрівської клінічної лікарні, кожна з яких триває багато років.

Востаннє питання законності володіння землею і будівництва на вул. Гончара та Шовковичній (Олександрівська лікарня) було поставлено на вирішення Вищого господарського суду України. 17 липня 2013 року суд касаційної інстанції мав прийняти остаточні рішення у вказаних справах, а саме щодо недійсності договору оренди землі на території Лікарні і законності землевідведення  на вул. Гончара.

Зовсім дивним чином обидві справи були призначені до розгляду на ту ж саму дату, на один і той же час, у складі однієї і тієї ж, вже названої, колегії суддів Корсака Віталія Антоновича, Данилової Мальвіни Володимирівни та Данилової Тетяни Борисівни. Вказана обставина одразу ж насторожила, оскільки дві справи проти забудовників із подібним предметом спору та тотожними вимогами не могли бути випадково призначеними до розгляду в один день і тими ж суддями.

І насправді жодної випадковості у даному випадку не було. Як свідчать процесуальні документи у справі відносно землевідведення по вул. Гончара, вказана справа спершу була призначена до розгляду на 2 липня у зовсім іншому складі суддів - Демидової А.М., Шевчук С.Р., Воліка І.М. Зазначеним складом суду справу було розглянуто повністю, колегія суддів пішла до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі,  проте із незрозумілих причин відкладено до 5 липня, а потім за розпорядженням голови Вищого господарського суду у зв’язку із відпусткою одного із суддів, було замінено всю колегію суддів, внаслідок чого справу передано на розгляд Корсаку В.А., Даниловій М.В. та Даниловій Т.Б.Такий розвиток подій підтверджує повне ігнорування принципу незмінності складу суду, закріпленого в процесуальному кодексі.

Вимушена повторитися, але про будь-яку випадковість розгляду обох справ одними і тими ж суддями в даному випадку, на мій погляд, не може йти мови.

Вже 17 липня всі побоювання відносно упередженості та необ’єктивності суддів справдилися в повному обсязі. Питання з приводу законності землевідведення по вул. Гончара було вирішено на користь забудовника. Для більшої ясності варто сказати, що судді Корсак В.А., Данилова М.В. та Данилова Т.Б., незважаючи на розташування майбутньої багатоповерхівки у буферній зоні Софійського Собору, що перебуває під охороною ЮНЕСКО, фактично закрили очі на охоронний статус території, встановлений як законодавством України так і міжнародними договорами, не взявши до уваги роз’яснення ЮНЕСКО і численну судову практику, зробили висновок про законність землевідведення, а, отже, і самого будівництва.

 Після прийняття такого рішення у справі Гончара, 17-23, протилежного у справі Олександрівської лікарні годі й чекати.

Судову справу по Олександрівській лікарні було ініційовано заступником Прокурора міста Києва, який в інтересах держави просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Київрадою та компанією забудовником. В суді першої інстанції позовні вимоги прокуратури було задоволено, але вже Київський апеляційний господарський суд своєю постановою в задоволенні позову відмовив. З цього приводу Лікарня звернулася до суду касаційної інстанції із власною касаційною скаргою.

Для більшої ясності із ситуацією, яка склалася із землею Олександрівської лікарні нагадаю, що забудовник ТОВ «Житло-Буд» вже двічі публічно від цієї землі та від намірів будівництва відмовлявся. Саме внаслідок однієї із таких відмов Київською міською радою у 2011 році було визнано таким, що втратило чинність рішення про відведення ділянки ТОВ «Житло-Буд».

Таким чином, у 2011 році Київська міська рада спільно із забудовником фактично погодили відсутність в останнього намірів користуватися землею на території Лікарні та проводити там будівельні роботи.

Проте, договір оренди земельної ділянки, укладений раніше між Київрадою та забудовником, продовжує свою дію, що по-суті і стало предметом спору, який слід було вирішувати Вищому господарському суду. Забігаючи наперед скажу, що в питаннях дійсності або недійсності договорів оренди землі, сам же Вищий господарський суд в травні 2011 у своїх роз’ясненнях вказав першочергову увагу звертати на чинність рішення про відведення земельної ділянки.

В контексті вказаного підсумую, що внаслідок прийняття Київською міською радою рішення про визнання таким що втратило чинність її ж рішення про відведення земельної ділянки, договір оренди такої землі безумовно підлягає визнанню недійсним.

Проте в даному випадку про будь-яке безумовне визнання недійсним договору оренди землі говорити не приходиться. Аналізуючи хід вирішення спору суддями Корсаком В.А., Даниловою М.В. та Даниловою Т.Б. перш за все згадуються публічні заяви власника компанії забудовника Івана Куровського, який гарантував, що ТОВ «Житло-Буд» за ділянку на території Лікарні буде боротися всіма можливими засобам. Призначення складу суду, про який ведеться мова, для вирішення даного спору лише підтверджує зазначені слова народного депутата.

Втім, на перший погляд, судове засідання у суді касаційної інстанції при вирішенні справи Олександрівської лікарні нічим особливим не відрізнялося. Але тільки на перший погляд.

Представником лікарні було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи  згадуваного рішення Київради про визнання таким, що втратило чинність рішення про землевідведення. Незважаючи на те, що копія зазначеного рішення вже в матеріалах справи містилася, клопотання викликало певне занепокоєння, як суддів, так і представника компанії забудовника.Колегія суддів відмовилась приймати клопотання та змусила представника лікарні подати клопотання через канцелярію суду. Враховуючи, що процесуальним кодексам подання документів під час засідання через канцелярію суду, а не безпосередньо суду, не передбачено, поведінка суддів у справі Олександрівської лікарні і тепер залишається дивною.

В решті-решт клопотання було задоволено і суд розпочав розгляд справи. Представник Київради, як це часто відбувається, проявивши пасивність свого довірителя, поклався на розсуд суду. Представники Генеральної прокуратури та Олександрівської лікарні просили договір оренди визнати недійсним. Представник забудовника просив договір оренди залишити чинним.

Розглянувши касаційну скаргу Олександрівської лікарні, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття остаточного рішення.

Після виходу з нарадчої кімнати судді вирішили, що обсяг наданих представником Лікарні документів є значним та потребує додаткового вивчення, у зв’язку із чим в засіданні було оголошено перерву, про закінчення якої учасники процесу мали бути повідомлені відповідною ухвалою.

Проте, як того слідувало очікувати, просто оголошенням перерви судове засідання не закінчилося. Не закінчилося звісно для суддів Корсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б. та компанії забудовника. Матеріали справи однозначно підтверджують, що після оголошення перерви в судовому засіданні, цього ж дня представником ТОВ «Житло-Буд» було подано клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строків її розгляду. Якщо взяти до уваги, що клопотання представника Лікарні на вимогу суду було подане близько 12:30 год. та зареєстроване за №12957, а клопотання забудовника були зареєстровані за № 13410 та 13411, можна сміливо стверджувати про їх подання перед самим закінченням роботи суду. Все ж таки має місце різниця більш ніж в чотириста порядкових номерів зареєстрованих документів.

Але це жодним чином не завадило суддям Корсаку В.А., Даниловій М.В. та Даниловій Т.Б., зазначені клопотання в цей же день розглянути та задовольнити, про що було постановлено відповідну ухвалу. Звісно такий розгляд клопотань відбувався без повідомлення інших осіб, які беруть участь у справі та без будь-якої фіксації процесуальної дії.

До речі, це не перший випадок коли за участю ТОВ «Житло-Буд» у справу потрапляли та розглядалися сфабриковані документи. Свого часу у Вищому адміністративному суді під головуванням судді Донця О.Є. через п’ять місяців по закінченню строку на касаційне оскарження з’явилась касаційна скарга http://kiev.pravda.com.ua/columns/5166bceb1c2e9/

Але ж у даному випадку мова йде перш за все не про компанію забудовника, а про те, яким чином здійснюється правосуддя. Чи можна у даному випадку стверджувати про рівність сторін перед судом, про неупередженість суддів та їх об’єктивність? Питання звісно риторичне.

З приводу вказаних подій у справі Олександрівської лікарні представник Лікарні вже звернулася зі скаргою на суддів Корсака В.А., Данилової М.В. та Данилової Т.Б. до Вищої ради юстиції, а також до Генеральної прокуратури із проханням підтримати скаргу, враховуючи, що представник Генеральної прокуратури був присутнім в судовому засіданні та був очевидцем вказаного свавілля.

Слід відмітити, що відносно судді ВГСУ Данилової Мальвіни Володимирівни в 2010 році членом Вищої ради юстиції вносилась пропозиція про її звільнення з посади судді. Така ж пропозиція відносно судді Данилової Тетяни Борисівни була внесена в 2011 році.

Втім, вирішення питання недійсності договору оренди землі на території Олександрівської лікарні було відкладено до 21 серпня. Часу залишається все менше, а ситуація жодним чином не змінюється – основні проблеми вітчизняного правосуддя перешкоджають правильному застосуванню законів та справедливому вирішенню спорів. Будучи очевидцем дій суддів Корсака В.А., Данилової М.В. та Данилової Т.Б., як у справі Гончара, 17-23, так і в справі Олександрівської лікарні, залишається мало сумнівів про те, яке рішення буде прийняте судом 21 серпня.

Мені ж особисто залишається сподіватися, що усвідомлення наслідків забудови земельної ділянки на території Олександрівської лікарні, попри всі існуючі обіцянки та гарантії забудовника, дасть змогу суду касаційної інстанції подивитися на справу відкритими очима та вирішувати спір згідно законів України. В протилежному випадку знову постає питання про те, чи можливо говорити про формування України як демократичної європейської держави в той час, як третя гілка влади є цілком залежною …  

Марина Соловйова