Як у відомстві Табачника ховають дані про гроші

Максим Опанасенко
5 вересня 2013р. 10:57

- Электронка у нас сломалась. Усно запрос принимать мы не будем. Только бумажную версию.

- А як же закон "Про доступ до публічної інформації"? Він дозволяє це.

- Хорошо, что он есть. Но руководству устный запрос я подать не смогу.

- Назвіть, будь-ласка, Ваше прізвище, ім'я і посаду

- Я все сказала. До свидания!

Два тижні тому ми надіслали до Державного інформаційно-виробничого підприємства "Педагогічна преса" запит. "Свідомо" хотіло дізнатися про умови співпраці видавництва і ТОВ "Антологія", котре займається видруком журналу "Інформаційний збірник та коментарі МОН". Міністерство зобов'язало ректорів вищих навчальних закладів його передплатити, а готувати його взялася саме "ПедПреса". Відповіді не дочекалися, слухавку на підприємстві кинули. Друкуємо запит, їдемо туди.

"ПедПреса" - кажу на прохідній велетенського підприємства "Поліграфкнига" на Довженка,3. Пройшовши двір, знаходжу потрібні двері з відповідною табличкою. Сюди, до речі, приходять потенційні кандидати і доктори наук, котрі зобов'язані подати платне оголошення про свій майбутній захист. Зараз їх друкують в офіційній газеті "Освіта Україна". До цього - в журналі "Атестаційний вісник". Його закрили після того, як "Свідомо" оприлюднило інформацію про те, що гроші кандидатів і докторів йдуть не в бюджет, а на рахунок приватного ТОВ, що зареєстроване в салоні краси на Обсерваторній.

Табличок на дверях немає. В коридорі лише величезний плакат видавництва. Дзвоню за тим же номером. Дзвінок лунає за однією з дверей. Там і знаходжу "ДівчинуЩоКидаєСлухавку". 

- Прийміть, будь-ласка, інформаційний запит

- Ждите

Дівчина зникає за іншими дверима. Вони закриваються на замок. Питаємо у співробітників, що вийшли в коридор, хто за дверима. Кажуть - директор.

- Мы не будем принимать запрос - виходить дівчина за кілька хвилин. Повертає аркуш і дає витяг з закону "Про доступ до публічної інформації". Там сказано - розпорядниками інформації є органи державної влади, юридичні особи, що фінансують з держбюджету, особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень або суб'єкти господарювання, що домінують на ринку. 

- І? Ви фінансуєтесь з держбюджету. У вас навіть в назві є "державне" і "Міністерство освіти і науки" - вмикаю камеру.

- Нет. Я запрещаю снимать.

В дверях з'являється молодий чоловік. Каже - викликає міліцію. Як потім з'ясувалося, він шеф інтернет-порталу "ПедПреси".

Чекаю на міліцію. Реєструвати запит відмовилися енну кількість разів. Стукаю в таємничі двері, де нібито сидить директор. 

- Молодий чоловіче, йдіть звідси! - відкриває двері великий чолов'яга в смугастому светрі. Підходить впритул і розминає шию. Представлятися відмовляється. Рукою затуляє камеру.

- Я прийшов реєструвати запит. І нікуди не піду.

- Ви не журналіст, Ви провокатор! - зривається на крик невідомий, відкриваючи вхідні двері. Идем, выйдем, поговорим... Хоча, добре, посидьте тут, подумайте, зараз міліція приїде.

На міліцію чекаємо годину. Приїздять двоє патрульних. Дізнаються що сталося, кажуть - треба викликати слідчо-оперативну групу, бо вони в цьому розбираються. Групу чекаємо ще годину. "ДівчинаЩоКидаєСлухавку" представляється міліції як Катерина Грінчук. Пише заяву про моє хуліганство. Пишу зустрічну заяву - про перешкоджання журналістській діяльності і порушення закону "Про доступ до публічної інформації". Її, до речі зареєстрували, під номером 36809.

"Це ти потерпілий? Це в ПедПресі?" - питає охоронець вже на виході з підприємства. Киваю головою. "Клич наступного разу, якщо що, знаю я їх" - сміється він.

 

 

Теги: Київ