Кіра Муратова: Я не вірю в кіно "для людей"

Галина Танай
29 вересня 2013р. 12:37

Кіра Муратова: Я не вірю в кіно "для людей"

З 3 жовтня виходить в прокат "Вічне повернення" - фільм Кіри Муратової, що став найкращим в СНД і Балтії та завоював любов вибагливих італійських критиків. Незакінчений фільм-кінопроби, витончене знущання над глядачем і тонка іронія, приправлені віртуозною грою Ренати Літвінової, Віталія Линецького, Олега Табакова та Алли Демидової. Що таке "вічне повернення", чи варто думати про глядача і для кого знімає Муратова - про це Кіра Георгіївна розповіла перед українською прем'єрою свого фільму.

Про стереотипи і скелет "Вічного повернення"

Перш ніж з’явилось «Вічне повернення», були думки зробити альманах кіноновел. А це, з одного боку, дорого, з іншого – не люблять зараз альманахи. Але мені давно хотілось руйнувати сюжетні і драматургічні стереотипи. Це ж так загальноприйнято – обов’язково є пара закоханих, яку треба кудись втиснути, якесь би ще весіллячко, можна з детективом. Маша любить Сашу, і так далі. Своє велике бажання руйнувати такі стереотипи я реалізувала. Тому можу сказати, що фільмом я задоволена. Знаєте, говорити, що цей фільм – концептуальний, смішно, бо все мистецтво концептуальне. Але ця річ, можна сказати, підкреслено концептуальна. Видно її скелет. Але фільм прекрасний не оцим скелетом, не концепцією, а акторським наповненням.

Олег Табаков та Алла Демидова. Кадр з фільму "Вічне повернення"
Олег Табаков та Алла Демидова. Кадр з фільму "Вічне повернення"

Про ясність і пішлість

Можна впасти у жахливу пішлість, якщо почати говорити: «Ну ось, мотузка символізує складність і заплутаність людських стосунків…». Зовнішня краса, привабливість, загадковість – не менш важливі. Я довго можу розповідати, що таке «вічне повернення» - починаючи з Платона, Ніцше і з алюзіями на французьке кіно. Це постійне використання й повернення вічних сюжетів, казок, - у різних видах і мистецьких формах. Так, з мого фільму не всім це ясно. Ну то й що?

Про кіно "для людей"

Я мало думаю про глядача. Інколи думаю, коли намагаюсь уявити собі, що я перший глядач якогось кадру чи сцени. Аналізую, зрозуміла мені ця сцена чи ні. Але це важко, ці спроби марні. Знаєте, я в першу чергу думаю про те, щоб сподобатися собі. Я взагалі не вірю в режисерів, які знімають «для людей». Тобто себе ти вважаєш чимось вищим, а їм намішаєш пійло, аби вгодити. Я повинна собі подобатись і отримувати задоволення. Людина взагалі все робить задля власного задоволення, просто поняття задоволення у всіх різне. Але я завжди сподіваюсь що знайдеться ще купка людей, які моє задоволення розділять. 

Про роботу з акторами

Коли працюєш з акторами, все точно як в житті. Спілкуєшся з людиною прекрасно, продуктивно – а потім це вичерпується. Не людина вичерпується, а вже я не можу з неї щось витягнути. Я дуже люблю сюрпризи в роботі. Люблю, коли актор ні-ні – та й чимось здивує. Актори не припиняють подобатись – вони перестають особисто мені видавати щось цікаве. Це не їх, а моя суб’єктивна провина.

Про Табакова і ворогів на зйомках

У Олега Табакова і Алли Демидової простежується якась легка прихована неприязнь. Це пов’язано з вічним суперництвом «Современника» і «Театра на Таганке». Але вони обоє надто професійні, щоб це підкреслювати. Та й взагалі, це нормально в акторському середовищі. От Демидова не любить вчити тексти. Так вона свої тексти вішала на Табакова і просто їх читала. Він був не проти. До речі, кепку з волоссям, у якій в одній зі сцен з’являється Табаков, придумав він сам.

Про відбір на "Оскар"

Щодо відбору на «Оскар» – ми навіть не знали, що беремо участь у конкурсі. Подзвонив  Олег Фіалко (народний артист України, режисер фільмів "Садівник" і "Бич Божий" - ред.) і каже, що нас не вибрали. А ми й не знали, що нас вибирають. Нагороди мене взагалі мало цікавлять. Коли я не знімаю, я доволі замкнена, закрита й некомунікабельна людина. Тому якось і не прагну таких ситуацій. А от коли я знімаю – це вихор відчуттів, схожих на закоханість. Це стан жаху, що все зірветься й не складеться. Це стан захвату, коли репетирують актори. Я завжди закохана в кіно. Без цього я мала дівчинка, яка загубилась в лісі. Загубилась – і відразу починаю шукати спідницю, щоб учепитись за неї. А спідниця – це кіно.

 

 

Теги: Київ , Кіно , Муратова , Вічне повернення