Маленькі миротворці

Tonya Antonina
10 вересня 2014р. 11:41

Маленькі миротворці

Зразковий театр пісні «Ладоньки» (художній керівник  - кандидат педагогічних наук, доцент Світлана Садовенко),   стипендіат  Президентського фонду  Леоніда Кучми «Україна»,  отримує насолоду від концертів , а головне – від можливості  дарувати слухачам і глядачам щирість почуттів, радість, відвертість, добро дитячих сердець.

Звісно ж, маленькі артисти не могли бути спостерігачами подій, що відбуваються в державі,  і  стали учасниками заходів, що проводить «Народна філармонія», організована молодою енергійною співачкою з прекрасним народним голосом, кандидатом наук Русланою Лоцман і підтримана Міністерством культури України, та «Мистецького спецназу», зорганізованого відомою поетесою і громадським діячем, чудовою людиною Зоєю Ружин і підтриманого Київською міською держадміністрацією і міським головою Віталієм Кличком, Київським міським центром сім’ї «Родинний дім» КМДА,   іншими громадськими організаціями та діячами.

 «Ладоньки» - учасники   благодійних концертів, що проходять в гарнізонах і батальйонах для військових – захисників   України.    Вокалістка  Амєлія Підлісна,  розплакалась,  виступаючи перед військовими.    І сказала   зовсім не дитячі слова: «Я від щастя плакала. Тому що співала для наших воїнів! Щоб їм легше було перемагати на війні».

«Неможливо передати словами й той біль, який ми неначе самі відчували, коли бачили поранених солдатів в військовому шпиталі, - поділилася Світлана Садовенко. -  Після концертного виступу ми з дітьми та їх батьками ходили по палатах хворих бійців, даруючи їм свої невибагливі, але такі необхідні подарунки – шкарпетки, майки, печиво, воду, куплені батьками дітей,  і, звичайно, дитячі малюнки і гарні щирі листи-побажання одужання та миру. Бійці дуже цінують такі миті, а дитячі малюнки слугують їм оберегами на фронті. Запам’ятались слова одного з армійців, який попросив нашу Амєлію Підлісну обняти і поцілувати його так, як його донечка, тому що їх батальйон в день нашого концерту відправляли на передову. Дівчинка виконала прохання бійця, тендітно обняла його  долоньками і ніжно поцілувала. А в цей час вже звучав наказ комбата: «По машинах!».

 «Ладоньки» бажають всім ЛАДУ, миру і щастя, щоб були у нас ЛАДИ! Щоб все і завжди ЛАДИЛОСЬ і НАЛАГОДЖУВАЛОСЬ! Бажаємо ЛАДУ в житті! Ми обов’язково наведемо ЛАД в нашій країні і буде у нас все Ладитись і зробимо ми все ДО ЛАДУ!»

http://www.kuchma.org.ua/fund/foundation/13114/