Хто стоїть за "Десятинним МАФом"

Маша Землянська
15 лютого 11:03

Хто стоїть за "Десятинним МАФом"

Максим Опанасенко, журналіст бюро журналістських розслідувань "Свідомо" для програми "Наші гроші з Денисом Бігусом"

Так званий Десятинний монастир, на землі Національного музею історії України у центрі Києва, жваво обговорюється в соцмережах і новинах. Причиною стала спроба підпалу дверей монастиря двома киянами – Олексієм Шемотюком і Олександром Горбанем на знак протесту проти незаконності його спорудження. Обох затримали. Застава у понад 2 мільйони гривень викликала відкритий протест киян. Активісти заявляють – будівля “монастиря” з’явилася на музейній землі незаконно.

«На одне з релігійних свят у 2006 році попросили тут встановити тимчасовий намет щоб зручніше провести богослужіння. Потім цей намет лишився, а потім цей намет почав обростати якимись своїми структурами», - розповідає народний депутат Ігор Луценко.

Намет спочатку перетворився на дерев’яну каплицю, а згодом, під мовчазну згоду чиновників, став капітальною кам’яною спорудою.

У 2012-му контролюючі органи намагалися виписати церковникам штрафи за будівництво без дозволів. Але ті звернулися до суду, який повірив, що перетворення з дерев'яної каплиці на капітальну споруду - лише ремонт. Претензії інспекторів визнали незаконними. А за релігійною громадою закріпили право за МАФом - «малими архітектурними формами» - як у судових матеріалах назвали будівлю монастиря. За рік будівлю додатково узаконили, внісши її до реєстру нерухомості. При цьому ніхто не помітив, що на той момент вона виросла у понад два рази, а «малі архітектурні форми» перетворилися на капітальну споруду.

У судах представники релігійної громади посилалися на стоси дозволів і погоджень – від тодішнього Президента до керівництва Національного музею історії України, який і є користувачем землі під монастирем.

Втім, Тетяні Сосновській, яка очолила музей у 2015-му, церковники законність будівництва так і не підтвердили. Більше того, в архіві музею відсутній оригінал листа, в якому колишній директор нібито не заперечує проти будівництва.

Втім, одне з головних питань, яким чином монастир-маф не лише з”явився, а й лишався непоміченим останні роки.

Настоятель цієї споруди - Юрій Харон або ж отець Гедеон, почав служити у “монастирі” ще до його появи, у 2005-му.

Свого часу Харон був причетний до створення організації «Вірне Козацтво» разом з Олексієм Селівановим. Останній нині працює в так званій «міліції ЛНР» і періодично погрожує Києву бліцкригами і взяттям. «Козацтво» ж запам’яталося своєю участю у АнтиМайдані під час Революції Гідності, а також вихованням ряду бойовиків, що воювали на боці сепаратистів.

Участь Юрія Харона у створенні “козацтва” зафіксовано у реєстрі громадських організацій, а в інтернеті збереглися статті і фотографії. Попри це Харон спростовує причетність: «По-перше, це неправда. Це підробні документи. Бо я не є ніяким засновником. Ніколи не був. По друге, якщо йти цим шляхом, то тоді треба взяти з Президента - він був міністром злочинної влади Януковича. Це крутіше, ніж я якийсь засновник”.

Служіння позитивно впливає на матеріальний стан Харона. Окрім двох квартир у Києві, у настоятеля є недешевий мінівен «Фольцваген Мультіван» і відверто дорогий «Порш Кайєн». Харон спочатку спростовує і цю інформацію, але за кілька секунд згадує, що авто в нього таки є: «У мене є можливості, у мене є друзі, у мене є фонд. Оформлені вони на фонд. Люди мені допомагають. Один подарував на День Народження, інший…ну я ж не купив їх за церковні гроші, за свічки. Це ж смішно».

Смішно чи ні, але в монастирі, який не сплачує навіть за оренду землі, таки ведеться торгівля. Більше того, на його офіційному сайті розміщений навіть окремий прайс за згадування у молитвах.

Серед “дорогих друзів” Харона перше місце посідає керівник релігійної громади, що володіє будівлею монастиря, Михайло Гойхман. Непублічний бізнесмен став відомим за часів президентства Віктора Януковича як радник тодішнього голови Нацбанку Сергія Арбузова.

«Я був радником при багатьох, починаючи з 90-х років. Ну це така рада. На загальних засадах. Я ніколи не працював в штаті НБУ, ніколи там не займався якоюсь там діяльністю. Ну це така була…якісь там дружні поради давав, займався популяризацією гривні», - розповідає Гойхман.

Цікаво, що якраз в період «дружніх порад Арбузову» будівля монастирі почала активно узаконюватися у судах. За словами Гойхмана ці факти не пов’язані між собою.

Гойхмана і Харона єднає не тільки монастир. Останній каже – є «другом і кумом дітей Гойхмана». Відтак, настоятель також чудово знає сина Михайла Гойхмана – Максима Глущенка.

В період розбудови монастиря Глущенко працював у керівництві держконцерну «Укроборонпром». Нині у його соцмережах світлини з Гедеоном перемежовуються фотографіями з першим замом секретаря РНБО Олегом Гладковським і головою наглядової ради «Укроборонпрому» Михайлом Згуровським.

Коли кияни вирішили зібратися на акцію протесту під Десятинним монастирем, церковники на противагу скликали молебень. Деякі учасники цього дійства виявилися нам теж знайомими.

Наприклад, Юрій Цікаленко. У 2010-му - депутат-регіонал у Київській облраді. Під час Революції окремі ЗМІ називали Цікаленка постачальником «тітушок». Нині Цікаленко очолює «Союз Православних Сил». Чоловік активно хреститься і заявляє - прийшов на мирну акцію помолитися за Україну.

На молебні був присутній і колишній міністр культури Михайло Кулиняк. Показово, що перебудова і узаконення будівлі монастиря на землі музею, що підпорядковується Міністерству культури, відбувалося саме за каденції Кулиняка. Попри це, екс-міністр спростовує свою причетність до цього: «Я прийшов підтримати мир. Бо я вважаю, що сьогодні втручатися в справи церкви неприпустимо. Нам достатньо Сходу. Ми знаємо з усіх історій, що всі страшні трагедії починаються з конфліктів з церквою».

Друге підняте підпалом питання – хто, коли і як має вирішити проблему. На загальному обговоренні законності “Десятинного монастиря” у парламентських комітетах учасники зійшлися на тому, що будівля таки незаконна.

Але ті, хто має фізично її демонтувати – бояться. За словами начальника управління контролю за благоустроєм КМДА Тараса Панчія, інспектор намагався на місці скласти адміністративний протокол: «Там зразу вибігає багато…ну… представників даної громади, монастиря. І такі певні конфліктні ситуації. Неможливо скласти протокол і нічого…».

Між тим, церковники також не марнують час. Вони вже посилили будівлю додатковими камерами спостереження, міцним ланцюгом на дверях і широкоплечими молодиками.

Теги: гроші , земля , Київ