Як переписують посібники з історії

Максим Опанасенко
12 травня 2011р. 17:52

Як переписують посібники з історії

Після приходу на посаду міністра освіти у березні 2010-го, Дмитро Табачник висловився за зміни у підручниках з історії України і одразу розпочав роботу в цьому напрямі.

«Потрібно відійти від заполітизованості і неправди у підручниках. Діти повинні знати правду. Тому ми зробимо нові підручники – більш аполітичні і з людиною у центрі всіх подій» - заявив міністр на одній зі своїх перших прес-конференцій в Українському домі.

Що почали змінювати у підручниках

Першими оновлені підручники з історії отримали учні 5-х класів в минулому році. Міносвіти спеціально зекономило на друці книжок для 10-х класів, що було обов’язково за щорічним планом, щоб випустити нову Історію України.

В порівнянні з попередньою версією, з нової книги для 5-х класів вилучили словосполучення «штучний Голодомор», замінивши на просто «Голодомор», скоротили розмір тем про Українських січових стрільців і Українську повстанську армію, прибрали інформацію про Помаранчеву революцію 2004-го року.

Щонайменше наступні 4 роки, доки підручник відповідає нормам санстанції, школярі вивчатимуть історію по ньому.

Підручники з історії для 10-х класів залишилися без змін. Через те, що конкурс рукописів цих книг проходив наприкінці 2009-го року, до приходу Дмитра Табачника на посаду, новий міністр вирішив не ображати авторів рукописів і друкувати те, що є.

Але одразу після цього, у зв’язку з переходом з 12-ти на 11-ти річну школу, Табачник наказав переробити навчальні програми для школярів. Змінилися, зокрема, і програми з історії – вони суттєво скоротилися.

Відповідно до них на початку 2011-року почали друкуватися нові підручники з історії для 11-х класів. Окрім скорочення розміру тем, є й інші зміни. Два провідні автори підручників – історики Станіслав Кульчицький і Олена Пометун, книги яких надійдуть в школи з 1 вересня, змінили назву Другої Світової на Велику Вітчизняну, Голодомор 1932-1933 років не описували як трагедію, а вписали в контекст загальних подій того часу. Також, були скорочені теми про Українську повстанську армію і паралельно до них додані теми про радянський партизанський рух, існування якого багато істориків ставлять під сумнів. Інформацію про Помаранчеву революцію додали, але описали її стихійний і хаотичний процес в країні.

Спіавторка підручника з історії Станіслава Кульчицького Юлія Лебедєва пояснила «Свідомо», що вибору у авторів не було:

«Програму змінили незалежно від нас. І ми змушені були писати згідно навчальної програми, інакше б наші рукописи навіть не розглядалися б і не отримали гриф МОН».

Українсько-російський посібник

Влітку 2010-го міністр освіти Дмитро Табачник оголосив про початок роботи над спільним українсько-російським посібником з Історії України для вчителів українських шкіл.

Групи істориків з обох країн мали, за планом, узгодити найбільш суперечливі теми в історії держав. Це одразу викликало хвилю незадоволення в колах українських істориків, які не потрапили до робочої групи.

На запитання «Свідомо» на скільки коректно залучати істориків іншої країни до написання методичних вказівок для вітчизняних викладачів, Дмитро Табачник відповів: «Вчителі – люди дорослі, розберуться. Вони й так читають багато всілякої літератури і не лише української. Вони прочитають і зроблять свої висновки».

І Україна, і Росія зібрала групи істориків для роботи. Але вже у жовтні 2010-го року голова української групи, директор Інституту інноваційних технологій Олександр Удод оголосив про завершення праці над посібником.

«Великого посібника не буде. Сторони мають дуже різні погляди. Тому ми прийшли до того, що потрібно випустити кілька невеликих брошур з історії, де будуть думки істориків одразу трьох країн – України, Росії і Білорусі» - заявив він.

Робота над цими брощюрами триває і досі.

Яку історію радять вивчати науковці 

У січні 2011 року у Львові зібралися всі провідні науковці-історики України для того, щоб обговорити і вирішити – яку історію потрібно викладати в школах.

Тоді ж виокремилися дві основні концепції. Перша – концепція викладачки Києво-Могилянської Академії Наталі Яковенко. Вона пропонує відійти від вивчення великої кількості дат і понять, які можуть бути незрозумілі для школярів. Натомість, вивчати історію через людей – як вони жили в той чи інший час, як переживали трагедії, революції, як виживали в той період. Основний наголос вона пропонує зробити на чітко перевірених фактах – в книжці давати багато копій архівних документів і світлин. Це в першу чергу стосуватиметься вивчення суперечливих тем, таких як Голодомор, діяльність Української повстанської армії і Друга світова війна.

Друга концепція – історика Станіслава Кульчицького. Він вважає, що історію не потрібно розділяти на два предмети, як це робиться зараз – окремо Всесвітня, окремо історія України. За його словами, Європа вже давно перейшла на єдину дисципліну, де власна історія – дуже широко, розгалужено, але все ж вивчається на тлі історії світової.

При Міносвіти створено спеціальну робочу групу, яка вивчає пропозиції істориків. Концепцію Яковенко там вважають перспективнішою і тому зараз працюють над її правками і обіцяють скоро запустити.