Як зі школярів беруть гроші за конкурси

Маша Землянська
26 травня 8:34

Як зі школярів беруть гроші за конкурси

Марія Землянська, бюро журналістських розслідувань «Свідомо». Матеріал вийшов у рамках проекту «Сприяння локальним центрам журналістських розслідувань» за підтримки Інтерньюз-Нетворк

«Кого з дослідників минувшини вважають батьком української історії?», «Хто із зображених історичних діячів не був київським князем?» На такі питання мають знайти відповідь учні п’ятих класів, які хочуть позмагатися у конкурсі з історії «Лелека». А от його організатори, певно, точно знають, яких князів зображено на українських банкнотах.


- Конкурс розраховано, щоб діти цікавилися історією, розширювали свій кругозір. Діти, вони ж як зірочки. Щось нове постійно хочуть. Їм, напевно, дійсно не вистачає додаткової уваги зі сторони учителів, - розказує «Свідомо» вчителька з історії київської школи №230 Наталія Огородник.

Її школа – одна з кількох сотень українських шкіл, які щороку змагаються у різноманітних конкурсах, турнірах і олімпіадах.


Директорка школи №230 Світлана Завадська переконує: її учні завжди з цікавістю ставляться до нових завдань. Наприклад, історичний конкурс «Лелека», який востаннє відбувся у березні, став для них уже традиційним, починаючи з 2013-го року.

- Я так подивилась, помоніторила ситуацію, то десь 40 учнів — а зараз у нас орієнтовно 900 учнів вчиться в школі — беруть участь постійно. Чесно кажучи, ми заохочуємо вчителів брати у цьому участь. Ну, заохочуємо як? Мотивуємо їх тим, що діти більш ширше пізнають предмет і їм це цікаво. Зараз багато матеріалів, які можна використати і більш глибоко все взнати.


Світлана Завадська додає: динаміка результатів конкурсів в її школі – позитивна: «Цього року у нас вперше дівчинка з 7-го класу отримала золото».

Золото, а точніше диплом «Золотий Лелека» семикласниці обіцяють урочисто вручити на лінійці до дня останнього дзвоника. Результати цього, як і інших освітніх конкурсів – тільки для самих дітей. На успішність у табелі вони ніяк не впливають.


Вчителі запевняють: тим, хто лишився без «золота», погані оцінки не загрожують. Адже участь у конкурсі беруть виключно за бажанням.

«Це добровільно. Оголошується, що це конкурс, і діти, які бажають брати участь, приносять кошти. Я думаю, 20 чи 21 гривня – це не такі вже великі гроші», - розповідає вчителька історії Наталя Огородник.

Виходить, щоб учні могли взяти участь в освітньому конкурсі, їхнім батькам потрібно сплатити благодійний внесок – 20 гривень. Сума й справді невелика, але якщо дітей десятки тисяч, то на рахунок організаторів надходить вже серйозна сума.


Інформацію про усі конкурси, серед яких і історичний конкурс «Лелека», можна знайти на сайті Інституту модернізації змісту освіти. Ця підпорядкована Міністерству освіти і науки України структура і займається їхньою координацією.


Ми запитали в Інституту модернізації змісту освіти, на що ж організатори витрачають зібрані «благодійні внески». У відповіді на запит там пояснили:

- учні беруть участь у цих конкурсах за власним бажанням;

- вказані конкурси проводяться за рахунок коштів, не заборонених законодавством України;

- питання контролю за використанням цих фінансових ресурсів не належить до компетенції Інституту модернізації змісту освіти.

Повну відповідь на запит можна знайти тут.


Тож перевірити, хто і як збирає гроші зі школярів, ми вирішили самостійно.

Почнемо з документів. Регулює діяльність історичного конкурсу «Лелека» та фактично дозволяє організаторам збирати благодійні внески з учасників Наказ Міністерства освіти і науки від 2012-го року. У документі за підписом тодішнього міністра освіти Дмитра Табачника сказано, що Департаментам та Інституту модернізації змісту освіти треба робити так, щоб учні загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів активніше брали участь у конкурсі. Логіка зрозуміла. Що більше учасників, то більше і грошей.


- Учасники конкурсу завжди хочуть мати лист від Міністерства, в якому буде вказано, що Міністерство освіти і науки підтримує даний конкурс. Насправді, лист Міністерства має рекомендаційний характер, – пояснює «Свідомо» заступник міністра освіти і науки Павло Хобзей. І одразу береться пояснювати головну проблему з платними конкурсами: Проблема є та, що з тим листом багато є випадків, коли організатори цих конкурсів ходять, розмахують як наказом і починають зобов’язувати, тиснути на вчителів, щоб їхні учні брали участь у цих конкурсах.

Про тиск на вчителів говорять і результати опитування, яке у грудні 2017-го року громадська ініціатива провела серед учителів та адміністраторів шкіл. Від власних джерел «Свідомо» дізналось: результати дослідження свідчать, що понад 90% опитаних освітян відчувають тиск щодо участі в конкурсах, який в основному здійснюється на рівні чиновників.


Щороку в Україні проводять більше десяти подібних добровільних заходів, в яких беруть участь сотні тисяч українських школярів. Конкурс «Лелека» - один з найдорожчи, але від того – не менш популярний.

Торік на ньому змагалися 48 511 юних знавців історії з усіх регіонів України. Зі слів організаторів, близько тисячі з них були сиротами та дітьми, позбавленими батьківства, для яких участь у конкурсі – безкоштовна.


Це означає, що понад 47 з половиною тисяч учасників мали сплатити по 20 гривень благодійного внеску. Для організаторів конкурсу це — плюс 950 тисяч гривень.

Кому ж ідуть ці гроші? У реквізитах на оплату благодійного внеску в графі отримувача значиться Всеукраїнська громадська організація «Освітній простір».

За даними з реєстру фізичних та юридичних осіб, прописана вона у столиці на вулиці Міжнародній у приватному будинку. Адреса збігається з місцем проживання керівниці «Освітнього простору» - Тетяни Гінетової.


Керування громадською організацією Гінетова суміщає з іншою роботою. Вона – працівниця відділу роботи з обдарованою молоддю Інституту модернізації змісту освіти. Того самого, що опікується питаннями платних конкурсів для школярів. До речі, саме Тетяна Гінетова готувала нам відповідь на запит про такі конкурси.

На робочому місці Гінетову ми не застали. Довелось ставити питання телефоном.

- Я сама історик і я життя поклала, щоб історія не помирала. Так сталося, що ніхто не хотів реєструвати, а втрачати конкурс також не хотілося – прийшлось записати його на мене. В той час, коли Табачник примусив перереєструвати ці конкурси, ще всі казали мені, що у мене взагалі бендерівський конкурс, тому що історичний. Я там всякого наслухалась. Але, слава богу, діти беруть участь.

На питання про благодійні внески Гінетова пояснює – все витрачається на організацію конкурсу: «Якби я з того наживалась, а так кошти офіційно зареєстровані в податковій. У мене є аудитор, яка до цього працювала в Мін’юсті і мені її порадили. Ми оплачуємо всі ці послуги, плакати дітям, книжечки робимо. Ми офіційно платимо координаторам за те, що вони витрачають кошти на переговори».


Чому ж тоді заступник міністра освіти і науки Хобзей та результати опитування, проведеного громадськими організаціями серед освітян, говорять про адміністративний тиск для збільшення кількості учасників конкурсу?

- Очевидно, що є конфлікт інтересів. Очевидно, що працівники Інституту не повинні, тому що вони мають свої канали – державні канали. І в силу своїх посадових обов’язків мають ці впливи. Тому, ми цю проблему бачимо і вже маємо певні ідеї вирішення, але їх треба узгодити з міністром та директором цього інституту, - запевняють у Міністерстві освіти і науки.


У представниці Інституту, а за сумісництвом – організаторки конкурсу «Лелека» Тетяни Гінетової на це є відповідь:

- Якщо хтось думає, що я ці гроші беру собі, то я не беру собі. Можете запитати в будь-якій школі, в банку все висить. Я не можу собі таке дозволити. Я ж знаю, я ж чиновник, я не можу взяти гроші – а потім що казати? Якщо конфлікт тільки в «Лелеці» – заради бога, я її перереєструю. В мене син цим більше займається, племінник, колега і два вчителі в мене є.


А поки у МОН вже розробили план, як позбавити конкурс адміністративного впливу:

- Я не можу сказати, що конкурси — то є зло. Якщо воно дійсно добровільно, то в ньому є користь. Ми підемо іншим шляхом, і цих листів Міністерство освіти і науки давати не буде. Ми лишень будемо оголошувати, які конкурси існують і коли починаються, але без будь-якого листа з боку Міністерства. Щоб не трапилось так, що ми допомагаємо певним групам проводити свої бізнес-акції.

Заступник міністра запевняє, цю ідею вже озвучили організаторам платних конкурсів. Ті ініціативу зустріли не надто схвально. Без рекомендації від Міносвіти їхні конкурси стануть тим, чим мають бути насправді – добровільними заходами із перевірки знань дітей.