Як учасникам бойових дій землю не дають

Маша Землянська
9 серпня 17:09

Як учасникам бойових дій землю не дають

Марія Землянська, бюро журналістських розслідувань «Свідомо».Матеріал вийшов у рамках проекту «Сприяння локальним центрам журналістських розслідувань» за підтримки Інтерньюз-Нетворк

У 2014-му році, одразу від початку війни на Сході до 10 соток землі пообіцяти усім киянам-учасникам бойових дій та родинам загиблих киян-учасників бойових дій. Тоді столична влада активно взялася розробляти механізм втілення обіцянки в реальність або, принаймні, заявляти про це. Минуло три роки. Обіцянка залишилась обіцянкою.


 

- Якщо особа звертається в установленому Законом  порядку –то не порушуючи закон, особі неможливо відмовити, не задовольнити заяву і не виділити землю, - наполягає юрист Дмитро Калько. І додає: - Грубо кажучи, у суб’єкта владних повноважень передбачена тільки одна дія – затвердити проект і передати земельну ділянку у власність. Альтернативи немає.  Тому, щоб мати таку альтернативу  і не доводити до моменту передачі землі – чиновники вигадали інший спосіб. Вони просто нічого не роблять.

Дмитро Калько спеціалізується на комунальному та земельному праві. Разом з колегами активно допомагає учасникам бойових дій захищати свої права. Зокрема, і ті, що стосуються землі. Зі слів адвоката, нині ситуація з передачею землі учасникам бойових дій – критична.


 

Відповідь на запит «Свідомо» від Департаменту земельних ресурсів про кількість бажаючих учасників АТО та родин загиблих учасників АТО отримати обіцяну землю у Києві та реальну кількість задоволених від них заяв – підтверджує слова юриста.

Згідно із даними Депзему, станом на липень зареєстровано близько 21 455 заяв. Близько – тому що, по-перше, кількість заяв постійно зростає, по-друге, інколи один учасник подає одразу кілька заяв на землю. Певно сподіваючись, що хоч на одну з них отримає відповідь.


 

Що ж стосується задоволення цих поданих заяв – то у 2016-му та 2017-му роках у селищі Биківня земельні ділянки передали 92-ом родинам загиблих учасників АТО. Ще 51 родина отримала дозволи на розробку проектів землеустрою, з яких право на землю оформили 43 родини. Тобто всього земельні ділянки надали 135 родинам. А це – трохи більше пів відсотка. 

Разом з цифрами у Депземі нагадують і про брак вільної землі у столиці, і про відсутність зонування та затверджених детальних планів територій, без яких не можна відводити навіть вільну від власників землю. 

Щоправда, такі пояснення виглядають не дуже переконливими, коли майже кожного засідання депутати Київради роздають землю забудовникам під нові житлові комплекси та торгівельні центри.


- Проблема вирішення землі для АТО не рухається взагалі ніяк. Коли люди приходили в 115 кабінет і подавали заяви – це була фікція і імітація зі сторони Київської міської адміністрації. Жодного бажання КМДА не мала надавати ці земельні ділянки. Єдиний результат цих заяв – учасники бойових дій анкетовані і КМДА має уявлення про кількість бажаючих на землю.

Юрій Дідовець, і сам військовослужбовець. У 2016-му очолив тимчасову комісію Київради з питань забезпечення киян, які беруть участь в антитерористичній операції. Про проблеми учасників бойових дій знає не з чужих слів:

- На жаль, це звичне явище, коли у людини не має досвіду і зарегульована процедура видачі земельної ділянки – тоді можна цим питанням гратися три роки, п’ять, десять... Гратися і в кінці нічого не отримати, - пояснює депутат Київради. - Насправді в Києві не так багато земельних ділянок, які можна відвести. І я, як депутат, і голова тимчасової комісії, пропонував дуже простий і дієвий механізм – компенсувати грошима або квадратними метрами за право на земельну ділянку. Натомість мене не почули.

На відсутність дій і рішень від Київської міської ради нарікає і юрист Калько, який допомагає учасникам бойових дій. Правник пояснює: відсутність будь-якої відповіді – затягує питання у часі. Так, наприклад, будь-яку відмову у наданні земельної ділянки можна оскаржити у суді. А поки відмови немає – залишається тільки чекати.


Системність порушень з наданням відповідей на звернення, підштовхнули Калька на боротьбу. Не під кабінетами чиновників, а у суді. Однодумці знайшлись одразу. Тож пішли на експеримент:

- Ми вирішили звернутися від 2-ох учасників бойових дій до Київської міської ради з заявами. Написали 50 таких звернень. Жодне з цих 50-ти звернень не було вчасно розглянуто Київрадою. Жодне!

На розгляд звернень від учасників бойових дій, як власне і будь-яких інших громадян, Київрада має місяць. Якщо терміни порушені – вже є привід звертатись до суду.


Одна з таких справ – справа Олександра Матвійчука. Поки чоловік захищає Батьківщину на Сході, Калько з 2016-го року представляє його інтереси у суді. Від інших цю справу відрізняє один цікавий факт.

У цій справі за бездіяльність звинувачують не Київраду, а конкретно – міського голову. Тобто персонально Віталія Кличка.


27 листопада 2017 року Окружний адміністративний суд Києва визнав протиправною бездіяльність Київського міського голови Віталія Кличка, яка полягає у невинесенні протягом місяця від дати реєстрації клопотання, на засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання позивачу дозволу на розробку проекту землевідводу.

За два місяці, 11 січня 2018-го року законність рішення підтвердив Київський апеляційний адміністративний суд.


17 квітня 2018 року Верховний суд залишив без задоволення касаційну скаргу Віталія Кличка та залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій. Ця постанова вже «є остаточною та оскарженню не підлягає».

Документ підтверджує, що судді на найвищому рівні визнали: у тому, що питання Олександра Матвійчука не виносять на розгляд Київради – винен ніхто інший, як сам Віталій Кличко. Він як міський голова погано організовує її роботу.

«Свідомо» запитало у міського голови, чому учасників бойових дій, як і решту киян, часто просто роками змушують чекати на рішення. І чи відомо йому – що справи про бездіяльність Київради вже розглядаються у судах.

- Ми намагаємось робити можливе в цій ситуації. Бачите, у нас набагато більше засідань Київради було. Але деякі засідання не працюють, зриваються. Не встигаємо всі питання розглянути. Одну річ можу сказати – ми намагаємося вирішувати. Питань багато. У Києві  4 мільйони мешканців живе і всі мають питання та звернення. Хтось незадоволений, але ми намагаємося. Але у нас сама демократична Київрада в країні. Знаєте чому? У нас немає кнопкодавства!

- Ви знаєте, що в судах знаходяться справи щодо бездіяльності Київради, яка вчасно не виносить питання громадян на сесії?

- Я не можу знати про всі звернення, всі скарги. Може бути. Не виключаю цього.

- Так ви є відповідачем. Вами вже програні суди?

-В перше про це чую.

Представник Матвійчука пояснює: після рішення Верховного суду почав вигравати у судах перших інстанцій аналогічні справи.

І додає: вже має кілька рішень суду, що зобов’язують відповідача, тобто Кличка, покрити витрати на суд. Звісно, платить не сам міський голова. А знову ж таки кияни. Наразі владою в справах, які веде Калько, програно вже 70 тисяч гривень, з них понад 50 тисяч уже стягнутою.

Про гроші «Свідомо» також намагається запитати у Віталія Кличка. Уточнюємо, чи взагалі в курсі очільник столиці у скільки киянам обходяться програші Київради в судах. Відповіді дають зрозуміти – міський голова не в курсі.

- За ваші кошти? Скільки ви сплатили?

- Не мої, а киян. Гроші з бюджету. Тільки зі справ одного юриста  близько 70 тисяч  гривень.

- Ви персонально сплатили?

- Ні, не я. Київський бюджет, тобто кияни!

Після кілька секундної паузи Кличко таки говорить про бюджет, щоправда. Зовсім не про те, що ми запитували:: «Я можу сказати, що бюджет міста Києва ми збільшили вдвічі. Три роки тому, був 27мільярдів, зараз 57. Це кошти киян, всіх нас киян. – І додає: - Ці гроші будуть витрачатись на нові дороги, ремонти, потреби киян».

Тож поки питання про визнання судом мера столиці винним у бездіяльності Київради та судові стягнення викликають у Віталія Кличка тільки посмішку.

Натомість юрист налаштований рішуче. Сподівається, така практика змусить владу відповідати за власні обіцянки та діяти, відповідно до закону.

- Рано чи пізно збитки переростуть у розряд великих або дуже великих. А коли мова буде йти не про колективну, а персональну відповідальність. А ще й зі стягненнями… Тоді надати учаснику бойових дій або іншому громадянину земельну ділянку, яка є у комунальній власності – стане простіше, ніж постійно програвати у судах, - переконаний Дмитро Калько. - Зазначена практика буде корисною на всій території України для всіх учасників бойових дій з приводу боротьби з державною машиною.