Перший «невідомий елемент» президентського клубу

Маша Землянська
28 серпня 14:35

Перший «невідомий елемент» президентського клубу

Максим Опанасенко, бюро журналістських розслідувань «Свідомо» для проекту «Наші гроші з Денисом Бігусом»

«5 елемент» - президентський спортивний клуб в прямому значенні цього слова – кінцевими бенефіціарами «5 елементу» є Петро Порошенко та його соратник нардеп Ігор Кононенко. Для українців спортивний клуб гаранта підготував дві новини. Новина перша – у Києві на вулиці Електриків клуб збирається розширюватися. Новина друга – навіть на проекті такого «президентського» рівня, чиновники примудрилися вкрасти.

Як нам вдалося з’ясувати у майбутньому спортивний клуб претендує розбудуватися і на місці складів і будівель, що ще донедавна були державними. Володіли ними два держпідприємства – «ЛІАЦ» та «Діброва». Обома опікується Державне агентство лісових ресурсів України. Тож «Свідомо» вирішило дізнатися, як державне майно стало «президентським».


Почнемо з початку. Президентський клуб не купував нерухомість у держпідприємств напряму. Він взагалі не підписував з державою жодних договорів. Спрацював наближений посередник. Саме він викупив будівлі у двох державних підприємтв наприкінці 2016-го. А весною 2017-го перепродав майно президентському “5 елементу”.

Назву цього посередника дізнаємося після кількох спроб загубити або проігнорувати наш запит.


«Так, не треба нам ніяких телебачень», - так реагує співробітниця Держлісагентства на наш особистий візит з запитом після кількох невдач письмового спілкування. Тільки так нам двалося отримати відповідь.

У ДП “ЛІАЦ” кажуть: наприкінці грудня 2016-го нібито провели аукціон. Ні оголошення щодо проведення аукціону, ні публічного звіту про його результати нам знайти не вдалося.

Учасників на таємному аукціоні було всього двоє. Нерухомість «ЛІАЦу» на Електриків, а це трішки більше 600 квадратних метрів приміщень, купила приватна фірма «Інбук» за понад 10 мільйонів гривень.

Сума – навіть вища за оціночну. «Круто!» - скажете ви. Не круто. Бо гроші, ймовірно, розбазарили в самому держпідприємстві.

Схема найпростіша – через ремонтні тендери. Одразу після продажу нерухомості «ЛІАЦ» підписав 5 договорів на ремонт двох інших своїх будівель з однією компанією, трішки пізніше – ще 5 договорів на ремонт цих самих будівель – з іншою. Загальна вартість договорів – більше 9 мільйонів гривень.


Ось так ці дві будівлі виглядали у 2015 році. Ось так – зараз. Єдина різниця, яку нам вдалося помітити – нова покрівля на двоповерховій споруді. На що витратили решту грошей – невідомо.

Тобто мільйони за держбудівлі для розширення президентського спортклубу мали піти на ремонти інших держбудівель. Гроші перерахували, а будівлі після цього виглядають практично так само, як і до ремонтів.

В цих підрядах дивує і «однаковість» замовлень двом фірмам, і підозріла ідентичність сум. Наприклад, «поточний ремонт» двоповерхової будівлі коштував 192 290 гривень. Стільки ж заплатили і за «поточний ремонт» вже чотирьохповерхової будівлі. Наче над калькуляцією взагалі не напружувалися.

На сумнівність ремонтних угод вказує і те, що в обох будівельних компаній був один директор. А після підписання контрактів обидві фірми швидко змінили керівників, засновників і адреси реєстрації. Так, наче відчували, що незабаром їх шукатимуть із прокуратури.

Не на камеру в «ЛІАЦі» пояснюють - у першої фірми одразу після підписання нібито з’явилися якісь проблеми і довелося укладати договір вже з її “двійником”, звідси і однакові суми, і один директор. Але при цьому, кошти першій вже нібито були перераховані. А от чи повернула вона їх – тут відповісти не можуть. Ні копій договорів, ні актів у «ЛІАЦу» нині немає.

Якщо припустити, що левову частину мільйонів «ЛІАЦ» викинув на вітер, а так усе і виглядає, то з продажу нерухомості на Електриків в них мала б лишатися ще частка.

За матеріалами судових справ – їм теж знайшли гідне призначення – премії керівному складу «ЛІАЦ» в розмірі 1000%. Так, це не помилка – тисяча відсотків!

«Дивіться, я не можу це коментувати, я тут тільки півроку роблю», - відмовляє нове керівництво на наше прохання хоч якось це пояснити.

На початку 2017-го року керував держпідприємством Ярослав Сколота. Нині він трудиться в одному з комунальних підприємств Києва. Але в розпал робочого дня ми зустрічаємо його під домом. Сколота виходить з позашляховика Volkswagen, якого немає в його електронній декларації, і прямує в квартиру в одній зі столичних новобудов. Вона теж в декларації відсутня, хоча записана на його дружину. Пояснення у Сколоти недешевому майну – геніальні: «Ну, це майно моєї дружини. Я не можу за нього відповідати. Чи коментарі давати. У нас не такі стосунки, щоб…»

- Але вона ваша дружина?

- Ну, так.

- Ви не знаєте чи потрібно декларувати це?

- Я не можу відповісти на це питання. Давайте Ви або звернетесь там з якимсь письмовимзапитом

Про кримінальні провадження Сколота ще худо-бідно пам’ятає: «Там…так, були. Були кримінальні справи з приводу продажу. Але вже не пам’ятаю».

А от про чималі премії вже чомусь забув:

- Ну, чесно не пам’ятаю. Це ж вже було – два роки тому.

- Це початок 2017 року

- Ну так, два роки. Майже.

Саме Сколота від імені «ЛІАЦу» продав майно на Електриків. Ремонтні контракти ж з вірогідно фіктивними фірмами підписував колега Сколоти – Олександр Мряченко.


Мряченко і досі трудиться в «ЛІАЦі» заступником керівника. І визнає: фірми дійсно не виконали умови ремонтних договорів. Але він нібито не знав про їхню явну фіктивність:

- Так, вони почали роботи, але не закінчили, на жаль.  В мене була довіреність від керівника, відповідно… відповідно я і підписував.


Між тим, майновий стан Мряченка за цей час дивним чином покращився. У грудні 2016-го він стає власником половини земельної ділянки на Печерську, а згодом вписує в свою декларацію “об’єкт незавершеного будівництва”.

Зведення величезного будинку якраз завершується на печерській ділянці. Але власник елітної землі запевняє, що будується на ньому - не він.

- Ні, там розділена та ділянка і частину, яку ви бачите – то будують ті власники, які відносяться до цієї ділянки, - намагається переконувати заступник керівника «ЛІАЦ»  Олександр Мряченко. А от пояснювати де ж, якщо не тут, знаходиться задеклароване ним будівництво і чому печерський будинок зводиться і частково на його частині ділянки чоловік відмовляється.

За кілька днів Мряченко несповідано зв’язується з нами сам. Зізнається - частина будинку таки його родини. І просить – не пов’язувати цей будинок з ремонтними тендерами, бо гроші на будівництво з’явилися з продажу квартири в Києві. Чимала мала би бути квартира.

Вишенька на цьому торті - Toyota Camry. Новенький і відверто недешевий седан, за інформацією з держреєстру, «ЛІАЦ» оформив на себе вже на початку 2018 року. Ніякої офіційної інформації про процедуру купівлі такого авто ми не знайшли. От просто якось з’явилося. При цьому в ЛІАЦі вже встигли замовити і ремонт нового автомобіля. Теж, до слова, недешевий.

Отже, перші 10 мільйонів, зароблені державою завдяки бажанню президентського спортклубу розширитися, найвірогідніше пішли на фіктивні ремонти і офіційні премії за це чиновникам. Ще 5 мільйонів мало заробити від продажу нерухомості на Електриків друге держпідприємство – «Діброва».

Куди зникли інші 5 мільйонів читайте у наступному розслідуванні – «Невідомий елемент – частина 2».