Як "молода команда" втратила книгарню "Сяйво"

Максим Опанасенко
26 серпня 2011р. 16:38

Як "молода команда" втратила книгарню "Сяйво"

«Давай… Ну шо тим возишся? Ай, ну його, давай різати двері… Хло-о-о-опці, все ріжемо, неси болгарку»

Двом робітникам ЖЕКу знадобилося десять хвилин на те, щоб вирізати замок книгарні «Сяйво». До цього кияни йшли півтора року – з лютого 2010 року, коли книгарня була захоплена і забарикадована.


Її, за потуранням екс-голови Шевченківської райради продали у 2009-му - в інтересах депутата від Блоку Черновецького В'ячеслава Супруненка. Протести киян на захист книгарні протягом півтора року не давали результату. Все змінилося лише після того, як влада в Києві змінилася і "молоду команду" мера Леоніда Черновецького почали витісняти. Так, головного фігуранта по "Сяйву" - Супруненка - навесні цього року оголосили в міжнародний розшук - за розбій 5-річної давнини. А вже 17 травня Господарський суд Києва повернув "Сяйво" місту.

«Е-е-е-е, там хтось шкрябається. Да там є хтось. Альо, відкривай!» - кричить один з «ключників». За мить двері відкрилися. Тимчасовий господар приміщення – охоронець, що був закритий всередині, відкривши двері миттю чкурнув на другий поверх. Саме там залишився останній вогник цивілізації колишньої книгарні – ліжко, холодильник, маленький телевізор. Утримувачі приміщення налагодили за півтора року зовсім не спартанський побут – на поличці в рядок стояли пляшки з шотландським віскі і французьким коньяком, на тарілочці біля ліжка чекала своєї години смажена рибка.




Одеколон, зубна паста, повний холодильник продуктів – осаду тут можна було тримати ще довго.

«Хто Ви, що тут робити і хто Ваш господар?» - з надривом кричить на охоронця директор книгарні Алла Лазуткіна. «Не треба кричати. Я тут просто… просто охороняю. А начальство я видзвонив. Їдуть».


Акуратні ряди книжних полиць, свіжі фоліанти, касовий апарат з дівчинкою-касиром… Саме так виглядало основне приміщення книгарні до лютого 2010-го. Обідрані цегляні стіни, заварені рейками вікна і двері, пляшки з під коли-горілки-шейку і звисаючі звідусіль дроти – ось так виглядає «Сяйво» сьогодні.





Ні книжок, за словами Лазуткіної – на 5 мільйонів гривень, ні особистих речей колишніх власників – фотоапарату, документів, сумок, одягу – тут немає. З усіх книг – лише ці дві. 



«А де тут лічильники? Може ці дєятєлі накрутили тут стільки, що місто не потягне стільки сплатити?» - по розвалинах ходять жіночки з місцевого ЖЕКу.

«Щось же треба робити з цим чуваком, який тут сидів… Міліцію викликати» - не чуючи її викладає свої думки вголос представник книгарні і власник книжкового бізнесу Костянтин Клімашенко.

«Чувак» весь цей час дивився телевізор на своєму ліжку. Встиг порізати салат і з’їсти свою рибку.

Міліцію викликали шість разів. За дві години джип з синьо-червоними ліхтариками все ж приїхав.

«Ну ось, якось так…» - переповідає Лазуткіна розгубленому капітану міліції всю попередню історію.


За десять хвилин цей же капітан виводить охоронця в жовтій майці і сумкою в руках. «Е, куди? Не туди, а сюди! Ти чо туди сумку поклав? З собою бери» - міліція бере охоронця, що намагався «збагрити» свою сумку в скляну будочку біля арки, що веде до книгарні, під руки. За хвилину його пакують у джип.



«А де ж твоє начальство?» - кричить йому услід Лазуткіна. «Чекав оце весь час. Немає. Може не встигли» - кидає їй у відповідь охоронець.

Що далі?

«Поки не знаємо. Зараз приміщення буде передано «Київжитлоспецексплуатації». Вони мають оцінити збитки і сказати, скільки грошей і часу треба на ремонт» - каже Сергій Скобельський, начальник сектору мерії по захисту інтересів громадян у судах.

Кому дістанеться книгарня – колишнім власникам-орендарям чи іншому комунальному підприємству, він не знає – спочатку ремонт. Позаду нього ті самі ключники вставляють нові замки - приміщення закриють до моменту, поки мерія не вирішить - що робити далі.

«Прошу всі сторони проїхати на Прорізну, до відділку. Там будемо з’ясовувати нюанси» - міліціонер, що залишався біля книгарні, запрошує з собою Лазуткіну і представників мерії.

"А дальше-то что будет?" - кидає їм у слід юнак, що весь час спостерігав за "взяттям" книгарні.

"А Вы из Киева, да? Тогда от Вас и зависит - магазин теперь городу принадлежит. Творите историю, как в 1917-м. Тут все открыты для предложений" - відповідає йому Клімашенко.

Фото - "Свідомо" і Максим aka Перепелиця