Оновлена «Емма» у театрі «Колесо»

Дмитро Плєшаков
30 жовтня 2011р. 12:54

Оновлена «Емма» у театрі «Колесо»

Історію про дружину-зрадницю, що шукаючи пригод і справжньої пристрасті звела себе й чоловіка в могилу поставили у театрі «Колесо». Присвятили її внутрішньому світові героїні, та виправдовувати Емму Боварі не поспішають. Але й не засуджують строго. Все як є, висновки робитиме глядач.

Дивіться сьогодні о 19:00 виставу за романом Г.Флобера «Емма» у театрі «Колесо»


Фабула

Ще дівчиною Емма закохується у провінційного доктора Шарля Боварі і виходить за нього заміж. Але подружнє життя швидко набридає юній красуні. Від нудьги і жаги вражень подібних до тих, про які пишуть у книжках, її не рятують опіка і прив’язаність чоловіка. Мовляв, хочеться чогось більшого і глибшого, пристрасті, страждань, розкоші. І тут починається. Вона закохується спочатку в місцевого юриста Леона, а коли він їде, перекидається на дворянина Рудольфа. Стає його коханкою: головне ж почуття, яка тут вірність і мораль?! Вірячи у свої наївні ідеали про вічне і щире кохання Емма думає втекти з Рудольфом. Донька? Та яка різниця, хіба це важливо, є ж справжнє і значуще. Рудольф і дійсно тікає, але сам. Пише їй цинічного листа, мовляв все скінчено. В жінки ж півроку депресія: з ліжка не встає, не розмовляє, не їсть. І що ж повертає бідолаху до життя? Ах, Леон приїжджає з навчання! І от новий виток пристрасті і зради. Врешті решт жінка промотує залишки грошей свого чоловіка і їхній маєток. Треба сплачувати борги. Який вихід?..

Постановка

Вистава йде у великій залі «Колеса», яка по мірках інших театрів – крихітна. Тут 60 місць для глядачів, ноги щасливців з першого ряду упираються в сцену. «Упирається» в ці умови і постановка,  одночасно виграючи і програючи.

Головний недолік – умовність дії. Сценографія тут – не тло, яке допомагає краще поринути у штучний світ театру, а безкоштовне доповнення до акторської гри. Посеред сцени механічний круглий п’єдестал, що час від часу обертає героїв навколо власної осі. Сама сцена оздоблена білою глянцевою матерією, і створює відчуття легкості, яка властива головній героїні. На відміну від великих театрів немає решти дрібниць з антуражу епохи. Та навряд чи це головне.

У новій «Еммі» низка цікавих режисерських ходів. Глядачів, що проходять через фойє у зал, зустрічає грою на фортепіано маленька дівчинка. Згодом вона буде у виставі дочкою Емми. Протягом спектаклю сценою блукають сліпий жебрак і двірник з лопатою.

Головне ж у тому, що Емму грають одразу три актриси. Таке «розтроєння особистості» дозволило позбутися довгих нудних монологів і додати все тієї ж легкості і вітряності. Актриси зміняють одна одну на сцені, або ж усі утрьох фліртують з коханцями чи ридають від безвиході.

Здавалося б, потроєна героїня – потрійне враження. Але все ж таки нова «Емма» не розчулює. Хоча виконано все (окрім хіба що деяких моментів у акторській грі) якісно, не вистачає щирості, яка б змусила повірити. Звісно, постановка за класикою приречена на несучасність мови і антуражу, але гостроти проблеми могло б бути і більше. Після вистави не виникає питання, засуджувати Емму чи виправдовувати, яке з приводу схожої героїні зі «Сто п’ятої сторінки про кохання» в Російській драмі не виходить з голови.

Персоналії

Першу редакцію «Емми» у «Колесі» поставили ще в 1999. Потім вистава пішла з репертуару і от зараз її повернення. Ірина Кліщевська, художній керівник театру і її режисер вирішила підреставрувати старий спектакль. Так оновили акторський склад, декорації, костюми.

Тепер до вистави «увійшли» Аліна Проценко, Ольга Лопатіна у ролі двох Емм, третя залишилась за Марією Грунічевою. Змінився актор на роль Леона – його гратиме Денис Драчевський, до речі виходить в нього це чудово. А от інший коханець головної героїні у виконанні Вадима Лялька виглядав зовсім непереконливо. Актора щойно ввели у виставу, і його тут залишає бажати кращого. При чому мова йде не лише про емоційність і щирість, а й про банальне знання тексту. Чому режисер обрала саме цього актора під час оновлення вистави незрозуміло.

Хотілося б також відзначити Олега Лепенця з його другорядною роллю Оме. Це була одна з найкращих акторських робіт, принаймні викликала щирі емоції. Як не сльози, то хоч сміх…