Мандрівне мистецтво Іри Качкалди

Софія Кущ
5 березеня 2012р. 8:26

Мандрівне мистецтво Іри Качкалди

Ірина Качкалда

Коли Іра говорить про живопис її очі сяють: "Жодне, справді, жодне почуття не може зрівнятися з тим, коли сідаєш за мольберт. Кожного разу мене охоплює сплав космічних енергій... Взявши до рук пензля, ти вже не думаєш про плавність ліній, про кольори, все відбувається ніби саме собою, інтуітивно, і ти ніколи не знаєш, чим все закінчиться, яким буде результат? Іноді сама дивуюсь, чому саме ці образи, саме ці кольори? І немає в цьому логіки. Немає простої відповіді. Ніби хтось зверху підказує, що і як ти маєш робити. А потім з’являється одна картина, друга, потім їх стає багато, і ти розумієш, що хочеться неодмінно цим поділитись".

Ось так вона і вирішила "вийти з тіні". Малювала Іра з 17 років, але не надавала цьому особливого значення. Це було потребою, так само як їжа чи сон. І ніколи не перемальовувала, завжди малювала тільки з уяви, або ж - з натури. "Навіщо перемальовувати з листівки чи роздруківки, якщо у тебе в голові сила-силенна героїв, сюжетів та місць?" - дивується Іра. 

Малювання було для неї потребою, приємністю, хобі... Але життя - не казка, і Ірине життя найбільш нестерпним було коли батько влаштував її працювати в банк (за освітою Іра економіст). Це були 3 місяці тотального жаху - згадує Іра. Цифри та графіки, жорсткий робочий розклад, постійні гризня та дрязги в колективі. Вона відчувала, що фізично не може з цим усім справитися. Допускала, що деяким людям у цьому живеться не зле, але сама такий спосіб життя вона вести не могла. Звільнилась. Їй потрібен був простір та свобода замість приміщення кабінету, фарби - замість розрахунків і цифр.  

Ріо
Ріо

Приблизно у той самий час Іра їде у подорож до Праги, і на середньовічному Карловому мості загадує бажання - щоб її мистецтво було сприйняте, щоб мати виставки, відкриття, вернісажі. І сьогодні, каже Іра, її мрія поступово здійснюється. 

Мандри - це ще одна пристрасть Іри, можна навіть сказати потреба. Вона майже 2 роки працювала в Лондоні, закохалася у це місто до нестями. І досі вважає його своїм. Знає там кожну вуличку і провулок, бо годинами його досліджувала.  Звичайно, бувала і в Парижі. Їі улюблений художник - Модільяні, його стежками вона блукала по Монмартру цілими днями. Зараз мріє про Індію, збирається туди осінню. 

Родина для Іри теж джерело натхнення. Дівчина каже, що всьому завдячує своїм батькам. Критика батька змушувала уважніше ставитися до мистецтва, старанніше малювати.

Гондоли
Гондоли

Кожна картина, для Іри - це певна емоція, викликана очікуванням чогось нового і непередбаченого. Сумно, коли художні умільці на Андріївському кожного року, з дня у день продають ті самі "конвеєрні картини". Все те саме. Тому Іра і намагається подорожувати при кожній нагоді, це нові люди, емоції, враження. Це, фактично, матеріал для її мистецького натхнення, для сюжетів та технік.

Амур та Психея
Амур та Психея

Улюблена її пора року - весна. Зиму терпіти не може. "Це таке диво. Кожного разу весною ми стаємо свідками великого пробудження. Це так просто і водночас настільки грандіозно! Спів пташок, перша соковита зелень на деревах, весняне небо неймовірних кольорів, прокидається земля, яка відпочивши готова подарувати найгарніші квіти. Особисто мені всі ці речі дарують натхнення та невгамовну спрагу, яку я можу"вдовольнити" повністю лише живописом." Коли я спитала в Іри чого вона бажає зараз, у час коли потроху стала відчувати себе художницею та творцем, вона сказала: "Подобатись всім - це мабуть одне з найбезглуздіших бажань в світі, але якщо принаймні хоч одній людині моє мистецтво покращить настрій, подарує посмішку та відчуття тепла, я буду безмежно щаслива, бо все що зроблено - то не дарма." 

Весняні птахи
Весняні птахи

 

 

Теги: