Як ми штурмували Київраду

Єгор Соболєв
5 квітня 2012р. 13:08

Як ми штурмували Київраду

- Це Олександр Павлович, - секретарка голови КМДА підсовує мобільний.

- Друзі, дзвонить Попов!

Усі дванадцятеро киян, які захопили головний кабінет в столичній мерії, переглядаються. Так до влади доходить. Добре, починаємо перемовини.

Як ми опинилися в Київраді

Вона сьогодні засідає. І ми з друзями із САМ та десятками небайдужих киян, які повстали проти варварських забудов, знову прийшли до наших депутатів вимагати перегляду їхніх рішень про виділення землі. Ось Максим Маньковський, який мріє перетворити на парк знамените місце "битви на Троєщині". Ось Оксана Романюк, проти якої з дитиною підполковник міліції Зева наказав "Діставайте зброю" у Святошинському лісі. Ми з сусідами по Гоголівський вже другий рік намагаємося врятувати наш дитячий майданчик від забудови міліцією.

Ми зібрали вже не один десяток мітингів. Знаємо як на них реагують депутати і КМДА. Або ніяк, або обіцянками "розглянути, опрацювати, вирішити", які ніколи не виконуються. Тому ми не просто прийшли постояти. А розгорнули "Стіну брехні". На ній ми щомісяця відмічаємо варварські забудови Києва і вказуємо, хто з політичних сил що зробив, а точніше - не зробив, щоб вирішити ці біди. Розгортаючи Стіну брехні, ми закликаємо людей не голосувати за силу, яка нічого для них не зробила.

Виходять депутати Київради. Олександр Бригинець, Віталій Кличко з фракцією. Ми починаємо скандувати: "Немає роботи - немає голосів". "Не працюєте на нас - йдіть геть".

Кличко підходить. Починає розповідати, що це все - провладна більшість, а його депутати не голосували за "дерібан" землі. Ми відповідаємо - добре, але цього мало. Вносьте рішення про скасування цього "дерібану", інформуйте нас коли їх розглядатимуть, ми будемо приводити під Київраду людей, які живуть поруч з цими забудовами і слідкувати, хто як проголосує.

Кличко обіцяє. Люди починають розходитися. "Коли знову збираємося?", - запитує сусідка.

"А ходімо до цих клятих депутатів. Якщо на наші мітинги вони не реагувають, прийдемо до них самі".

Попереджаємо журналістів. Оглядаємося на міліцію, яка давно вивчила всі наші вимоги і сама не раз говорила "нічого ви тут не вистоїте". І - вперед!

Прорив

За дверима Київради - троє охоронців. Перелазимо через турнікет, відсуваємо тумбу, що блокували прохід. Один з охоронців хапає Оксану Романюк, інший - згрібає в охапку Наталку Соколенко. "Ееей, не чіпай жінку!!!", - з Ігорем Луценком відриваємо руки одного. Інший сам випускає. Охорони більшає, вона блокує двері. Але дванадцятеро вже піднімаються парадними сходами Київради. З нами Анатолій Велімовський з "Ми - європейці", Олексій Гриценко з "Громадянської позиції" (син відомого політика) та незнайомі, але явно друзі по місту. 

У сесійної зали на четвертому поверсі - охоронців вже п`ятеро. На формі напис "Беркут", але видно, що це приватна фірма. Спробуємо пояснити, що за законом про місцеве самоврядування вхід до рад є вільним. Що гроші їм платять з наших податків. 

Не пропускають. Штовханина. Не пропускають. Приходить Кличко, просить нас пропустити. Охорона відмовляє. Більше того, не пропускає його помічника. Знову штовханина, в який Віталій участі не бере. 

Скандуємо: "Не працюєте на нас - йдіть геть"! Акустика для цього значно краще, ніж на вулиці. Депутати Кличка в залі пропонують заслухати громадських активістів. Пропозиція не набирає голосів. Робимо ще спробу проштовхнутися; розповідаємо охоронцям, кого вони захищають (вони мовчать), і думаємо.

Новий план!

Як ми захопили кабінет Попова

Спускаємося двома поверхами нижче, йдемо на вказівник "Музей подарунків". І ми у приймальні голови КМДА. Саме Олександр Попов обіцяв і сквер на Троєщині зробити, і забудову на Гончара зупинити, і наш дитмайданчик врятувати від міліції, яка отримала землю під житло, але чомусь запланувала жити в торгівельно-офісному центрі. У ставленника партії влади є всі можливості вирішити ці проблеми - його слухається більшість Київради.

Пробуємо це ввічливо пояснити. Дві інтелігентного виду секретарки і помічник намагаються бути суворими. Тут Наталка Соколенко киває в бік дверей кабінету і - ми там.

Апарат головного київського чиновника благає нічого не чіпати. Ми жартуємо, що заберемо лише гроші і зробимо один дзвінок президенту. Серйозно пояснюємо, що мирні мітинги під стінами Київради міська влада не чує. Тому ми прийшли вимагати рішень сюди. Наші вимоги - скасування землевідводів під скандальні забудови та оголошення цих місце скверами, парками або лісами.

Оглядаємося. Згадуємо між собою, що матрос Залізняк сказав Тимчасовому уряду. У цей момент секретарка простягає телефон. Попов каже, що зараз не може і пропонує зустрітится. Я перевожу на спікерфон.


Розходимося формулювати вимоги та терміни, за який влада Києва має їх вирішити. Збираємося у Попова в п'ятницю, о 13:00.