Художниця Петра Тарубарова: ...і це тільки початок

Софія Кущ
10 квітня 2012р. 18:44

Художниця Петра Тарубарова: ...і це тільки початок

Петра Тарубарова

Їй лише 20. І на цей вік - багато досягнень. Найголовніше з них - абсолютне розуміння того, що головне в житті, чому варто його присвятити. Погодьтеся, багато хто і в 40 невпевнений у значимості того, чим займається?

Для Петри (таке слов'янське ім'я за творчий псевдонім обрала собі Юлія) це розуміння полягає у мистецтві. Дійшла вона до цього сама, без сторонньої допомоги. Та й не раціонально дійшла, не зрозуміла, а скоріше - відчула: живопис - це її невід'ємна частина, її життя. Надихає молоду художницю, за її словами, монохромність і мінімалізм, непідробні та щирі почуття, парадоксальні символічні комбінації. 

У мистецтві у Петри немає абсолютних кумирів, їй подобаються окремі картини багатьох митців, їх не злічити... Але все ж таки найбільше близькі Ілля Рєпін, а ще – класик англійської живописної школи John Atkinson Grimshaw. Неперевершений майстер, що має мільйони шанувальників по всьому світу, хоч жив наприкінці ХІХ століття. Взагалі, коли дивишся на картини Петри таке враження, що вона творить у рідкісній на сьогодні традиції реалізму. Добротного, справжнього, інтелігентного.


Як же так сталося, що дівчина Юлія стала художницею Петрою? Відчула вона це вперше майже випадково, у незвичайній пристрасті - Петра любить малювати почуття, цю іскру між двома людьми, будь то радість, благоговіння чи сум. Закохані (якщо вони дійсно закохані) мають дуже сильну енергетику. І ще приємніше, коли ці енерго-потужні почуття не гублять з роками своєї сили… Почалося все з того, що Петра допомагала людям будувати стосунки, знайомила подруг з хлопцями (і навпаки). Допомагала сходитися... І ні одна пара, яка так "народилася" не пошкодувала. І як логічне продовження кохання – діти. Це ще одна улюблена мистецька тема Петри. По-особливому вдаються їй дитячі портрети. Вона вміє передати душу того, кого зображає. 


 

Петра малює трохи більше 2-х років. І ніхто ніколи її не вчив, все шукає самотужки, методом природнього творчого пошуку. Найкраща мистецька школа, як вважає художниця, постійно спостерігати і постійно малювати. А на всілякі курси не йде – відчуває – не там відповіді на її питання. Вони – навкруги: у наших долях і серцях. На життя Петра теж заробляє живописом. Це подобається людям – а отже, у цьому є сенс.

Петра народилася у колоритній, портовій та пристрасній Одесі. ЇЇ батьки (за фахом математики) переїхали спочатку в Крим, а потім і в Київ. Це було їхньою мрією - жити у столиці. Петра дуже любить Київ, тепер це її дім. Але тільки в рідній Одесі її душа по-справжньому розкривається.  Щодо особистих якостей - Петра ідеалістка, дуже вимоглива, передусім до себе. Вона така і в творчості в житті. Старанно працюючи над кожним сантиметром полотна вона ще раз и ще раз доводить собі і нам який все ж таки красивий світ (і які цікаві люди його населяють). І як важливо цінувати кожен день, і кожну мить…