Знайомтесь з героєм: Оголосила війну Міносвіті

Максим Опанасенко
19 квітня 2012р. 10:22

Знайомтесь з героєм: Оголосила війну Міносвіті

«Це поки те, що ми встигли...Досвіду барикад бракує:)».

Не студент, не громадський активіст, не політик. Барикади почала будувати викладач світової літератури однієї зі шкіл Києва Ірина Мегедь. Вона зробила неймовірне – зібрала команду вчителів-однодумців і оголосила війну міністру освіти Дмитру Табачнику. Причиною стали навчальні програми для 5-9 класів. Цього року Міносвіти пропонує їх повністю оновити.

Що не так з програмами для 5-9 класів, що запропонували в Міносвіти?

Складені поспіхом, вони містять велику кількість помилок, невідповідностей і самі собі суперечать. Декларують одне, а пропонують інше. Вони не враховують вік дитини. Думка, що дитина в 7 класі, можливо, замала для чудового, але непростого Маркеса і знайомої всім дорослим «Балади про прокурений вагон», а в 9-му для запропонованих творів  постмодернізму, мабуть, авторам і на думку не спадала.

Якщо пропонувати дітям ЧИТАННЯ, то навіщо така астрономічна кількість авторів і творів?  (126 авторів - 186 творів. 9 клас виглядає як  рекламний хід «3 в 1». Він включає матеріал сучасних 9, 10, 11 класів і жахає переліком прізвищ: Гейне, Байрон, Пушкін, Лермонтов, Гоголь, Бальзак, Бодлер, Верлен, Рембо, Аполлінер, Блок (так, з «п’яним чудовиськом» і «істиною у вині»), Ахматова, Маяковський, Шоу, Булгаков з «Собачим серцем», Хемінгуей, Селінджер, Павич, Коельо з «Алхіміком», Толстая з «Кись» і ще й кінороман на додачу, бо просто книжок, певно, не вистачило.  

Якщо ми за системне вивчення, то запропоновані програми не грунтовні, бо відкидають навіть згадку про ключові  для розуміння літературного процесу твори. Викинули з програми, наприклад, «Божественну комедію» Данте і «Фауста» Гете.

Якщо говорити про цікаві дитині твори, то для чого викидати «Мауглі» чи «Айвенго»? Програма  на другий план відсуває зміст твору, а головним критерієм виставляє «маленький обсяг» тексту. Все таки література - це не кількість друкованих знаків. Користуючись такою ж приблизно логікою, можна було б  при укладанні програми з «Географії» повикидати згадки про Дніпро чи Амазонку – бо занадто довгі. І ще. Ми навіть не знаємо, що діти вчитимуть у 10-11 класах. «Світову літературу» взагалі можуть викинути з програму старших класів – діти все повивчають до кінця 9-го.

Міносвіти обіцяло кожну нову програму обговорити з вчителями. Як це було?

Ми були виключені з процесу обговорення. В багатьох регіонах України і досі не знають, що існують нові програми, вчителі просто про це не поінформовані. Київським вчителям дали на обговорення смішний період – опублікували програму 23 березня, обговорити наказали 5 квітня. Ні методичного обговорення, ні круглого столу, ні семінару. Тільки усне обговорення в Будинку вчителя. Але діалогу там ніхто не збирався вести. Виступ керівника програми – 50 хвилин. За 15 хвилин до закінчення – мусимо звільнити зал. Врешті, ми годину слухали, як професор читала нам… пояснювальну записку, яку вивісили на сайті МОНМС разом з програмою.  В результаті, 50 вчителів не погодились з новою програмою. П’ятеро погодились. Наступного дня на сайті Міносвіти з’являється інформація – дискусія триває, невелика групка виступила проти. Цих 50-ть викладачів одразу записали до «ворогів народу».

Чи були прийняті бодай якісь претензії вчителів?

Під час обговорення прозвучала горда цифра 3000 пропозицій, які отримали  автори програми від різних педагогічних колективів. Навряд вони були прийняті, принаймні відомі мені автори, що відправляли свої пропозиції, жодних відповідей не отримали.

Ви створили ініціативну групу. Скільки вчителів у неї увійшло? 

Зараз 7 вчителів, але насправді, їх кількість легко збільшується.

І що вже зробила ініціативна група?

Написала листа міністру Табачнику з нашою незгодою з ходом обговорення і зібрала підписи під ним - 59 «мокрих» від вчителів Києва, і електронних - від вчителів інших регіонів України, з якими можна було зв’язатися. Зареєструвала його і чекає відповіді. І паралельно продовжує збирати підписи у решти вчителів. Ця ж група зробила роботу Міносвіти – активізувало громадське обговорення між вчителями. Ми зібрали відгуки київських (і не тільки) вчителів і надіслала їх міністру і авторам програми. І лише після цього отримали хоч якусь відповідь – «пропозиції отримано». Створили дискусійну групу у Фейсбуці http://www.facebook.com/groups/svitovaliteratura/ (окреме прохання від "Свідомо" - долучайтеся до цієї групи, поширюйте інформацію про неї і беріть участь в обговореннях вчителів), щоб мати можливість вільного обговорення. Вимагаємо надати нам фахові оцінки програм від ВНЗ, які цим займалися. Ще ми зробили он-лайн форум, де збирали «за» і «проти» програм. Встигли отримати 27 «проти» і 4 «за», після цього реєстрацію на форум «положили».

Ви маєте чіткі пропозиції - як зробити програму кращою? Якими мали би бути ці зміни?

На користь програмі пішла б зміна авторського колективу. Чи хоча б наявність альтернативної програми – для цього є люди, що мають досвід у укладанні програм. Я, звичайно, можу називати ті твори, які можна додати або вилучити, які теоретичні поняття прибрати, але  це виглядатиме суб’єктивно змінювати треба підхід -  колектив повинен усвідомлювати що і для чого він робить. А головне – для кого. І знати про свою відповідальність за дітей. Змінити треба і практику міністерського замовчування, перекручування, яке має місце.


"Обговорення відкрите, прізвища і контакти спеціалістів, що готували програми є у відкритому доступі". Щоправда, навіть самі вчителі не можуть "достукатися" до "відкритих" експертів

На деяких вчителів, що вас підтримали, зараз тиснуть. Це так?

Так. У списках «протестантів», що складалися десь в міністерстві, є декілька викладачів. Поки застосовуються методи «тихого тиску». Директори шкіл, де працюють ці вчителі взагалі «під обстрілом». Ну а решта поки «під прицілом».

Ви не збираєтесь здаватися? Для чого вчителю так наполегливо боротися з системою?

Насправді вчителі борються за систему викладання, за зважене і відповідальне ставлення до дитини, до роботи, до обов’язків… І проти асистемності, поспіху, фахової безграмотності, суб’єктивності і недалекоглядності. А для чого вчитель взагалі ходить на роботу? Для теперішнього, що  стане  майбутнім. А здаватися – це піти зі школи?:)

Не боїтеся?

Ні. Мої рідні ніколи не сприймали мого захоплення освітою. Тому… Трагедії в разі чого не буде.

Як можна Вам допомогти?

Не залишатись байдужими:) Висловити свою думку. Усвідомити – що освіта – це наша спільна справа і не можна залишатися осторонь тих процесів, що в ній відбуваються. Перед собою буде соромно, якщо мовчати.

 

 

Теги: