Знайомтесь з героями:Виступили проти фуршету у ВНЗ

Максим Опанасенко
28 травня 2012р. 10:46

Знайомтесь з героями:Виступили проти фуршету у ВНЗ

У п’ятницю ректор університету Шевченка Леонід Губерський звільнив декана психологічного факультету Леоніда Бурлачука і його замдекана по виховній роботі Ольгу Емішянц. Причиною звільнення став…виступ двох студенток факультету – Даші Савченко і Каті Піць проти примусової купівлі дорогих продуктів – червоної ікри, коньяку, чилійського вина і сиру «з дірками побільше» - для викладацького фуршету.

В день власного захисту дипломних робіт дівчата влаштували біля свого університету цілий мистецький перформанс на гастрономічну тематику.

Факультет психології вже другий для 22-річної співорганізатора Даші з Дніпропетровська. Минулоріч дівчина закінчила філфак цього ж таки університету Шевченка. Якщо вірити її соцмережі Вконтакті, вона любить класичне і соціальне кіно, київський арт-клуб «44» і жовті черевики.

Вже відсьогодні декан і замдекана по виховній роботі звільнені через скандал навколо фуршетів. Ви радієте?

Наша мета була не у звільненні когось. Перформанс мав дуже конкретну ідею – «оголити» зворотню сторону взаємин між студентами і викладачами, тіньову ситуацію, що принижує студента як особистість. Адже все почалося з того, що наші однокурсники, отримавши список з продуктами, почали висловлювати невдоволення стосовно того, що конкретно в ньому було.

Ось цей список. Апетити викладацького складу можете оцінити самі
Ось цей список. Апетити викладацького складу можете оцінити самі

Але при цьому сказали, що готові нести комісії будь-які солодощі, аби отримати диплом. Така позиція, як на неї не дивись, демонструє свідомість людини в рабовласницькій системі. А рабство відмінили не вчора. І дуже тупо підтримувати його «залишки». Ось проти цих «залишків» ми і виступили – проти приниження, на котре згодні студенти, аби залишитися у кращих стосунках з викладачами. Ми хотіли, щоб про це все дізналися студенти інших факультетів, і абітурієнти – адже їх чекає схожа участь.


  

Нашу мету легко прослідкувати в маніфесті. Ми відстоюємо інтереси розумної людини – ні більше, ні менше. Звільнення декана – один з наслідків. Це рішення ректора, а не наше прохання.

На акції було дуже мало людей з вашого факультету. Плюс, під кінець прийшла група «опозиціонерів», котрі переконували в тому, що список – ініціатива самих студентів. Всі боялись відрахувань? Чи просто байдуже?

Серед студентів нашого курсу виявилося більше зляканих, аніж байдужих. Багато хто заявляв нам, що ми ставимо під загрозу захист їхніх дипломних робіт. Вони було не просто злякані, а й агресивно налаштовані проти нас. Все опустилося до того, що нас покривали матюками, просили вибачення у викладачів за наші дії, а на зустрічі з ректором взяли провину на себе, сказавши, що псисько з продуктами написала староста однієї з груп. Це ще один приклад приниження, дивлячись на який остаточно розчаровуєшся в людях…

Самим не страшно було проти «шевченківської махіни» виступати? Адже простіше було дати грошей – і все. До того ж, в день акції ви захищали дипломні. Що казалипитали викладачі на захисті?

Я вступала в цей виш не для того, аби його боятися. Якою б сильної не виявилась система, якщо вона принижує твої і загальнолюдські принципи, страхом ситуацію не зміниш. Я думала, що подія, котре ми планували, відобразиться на захисті. Так і вийшло. За дверима аудиторії, де я повинна була захищати дипломну роботу, мені сказали, що я не допущена, бо мою роботу ніхто не бачив – ні науковий керівник, ні рецензент. У мене були підписи цих людей, але вірити їм як доказу ніхто не став. Для себе я вирішила, що писати заяву на повторний захист не буду, а просто заберу документи без диплому.

А чому акція була в такому арт-форматі – читання «Маніфесту», презентація пісні, лекція…? І хто з активістів від студентів вас підтримав?

Я і Катя Піц (співорганізатор) одноголосно прийшли до висновку, що акція не має бути схожою на мітинг і нести агресію. Ми взяли приклад з французьких студентів, котрі у 68-му в подібній формі проявляли свої протести і незгоду.

Перформативний формат був обраний як найоптимальніший для донесення ідеї. Мистецтво дозволило нам висловити реальну, живу ситуацію. В іншому форматі це сприймалося б інакше. В цьому нас підтримав наш друг – Сергій Степанищев, а студентська профспілка Пряма Дія допомогла в організації і технічному оснащенні.

Візуалізація проблемної ситуації завжди посилює ефект сприйняття. Кричати з плакатами не має сенсу.