Знайомтесь з героєм: Принциповий "барсівець"

Єгор Соболєв
30 липня 2012р. 11:27

Знайомтесь з героєм: Принциповий "барсівець"

Ви потрапили до лікарні. Потім Вашій мамі приходить повістка - Вас чекають у міліції. Далі слідчі самі приїжджають до Вас. Виявляється, що Ви були не у лікарні, а разом з міліціонерами затримали наркомана з трьома пакунками. І Ви там були понятим і бачили три пакунки з наркотичними речовинами.

Що Ви зробите? Порадите міліціонерам покращувати статистику не за Вашою допомогою? А якщо вони Вам пояснять, що судитимуть або їх - це ж означає, що вони сфальсифікували протокол огляду під час затримання людини, або Вас - за завідомо неправдиві свідчення? А якщо Ви при цьому самі боєць "Барсу", куди потрапили за призовом в армію? А якщо лякатимуть Вашу маму? А якщо завтра суд вже над Вами?

21-річний помічник лікар-епідеміолога Андрій Дмитренко потрапив в таку ситуацію. Він вже демобілізувався з "Барсу" і між походами до міліції та прокуратури займається пошуком інфекцій в лікарнях. І у вівторок, 31 липня, в нього справді суд - о 17:50 в Шевченківському суді Києва справу почне слухати Оксана Ретьман.

А ми попросили Андрія розповісти, як все починалося:

- Коли мене призвали в армію, я потрапив до частини спецпризначення. Це в Новопетрівцях під Києвом. Завдання "Барсу": запобігання порушенням підчас проведення масових заходів, охорона громадського порядку та патрулювання територій. Призвався я 13 травня 2010 року, і через півроку потрапив у шпиталь з підозрою на апендицит.

- В який шпиталь?

- Тут, у Києві, на Лук`янівці... Відлікувався, повернувся в частину. Потім мене знову забрали до шпиталю, я ще там місяць пробув і тільки після мені надіслали повістку додому. Пішла мати, розповіла, що я в армії. Тоді вони приїхали до мене в частину - на день народження мами, до речі. Приїхали слідчий і ще два опера. Слідчий зі мною поговорив хвилин десять, а потім опер заявляє: «О, так я ж тебе пам`ятаю, ти там був!».

Що далі?

А я їм сказав, що взагалі в цей час був в шпиталі. Вони: "Ні, був і все!". Запитали, чи я дозволяю дізнатися пересування свого телефону по сотах. Я погодився. (Результатів, до речі, до цих пір не маю). Відібрали у мене зразки підпису і поїхали.

А що Вам сказали командири?

Заступник командира був присутный на частині допиту. Сказав: "Не били, і слава Богу! Хлопці щось переплутали напевно". Пройшло ще десь два тижні і мене викликали в райвідділок вже у Києві, на Баумана. Там зробили очну ставку з людиною, яка  сказала: "Ми тебе бачили, ти там був!"

А що це за людина?

Я ж і кажу: «Вибачте, я вас не знаю, перший раз побачив!". Вони взяли мій телефон, переписали звідти список контактних номерів, повели до начальника відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Сірого, і влаштували навколо мене хоровод. Десь восьмеро, включно з цим начальником сиділи навколо і розповідали, що їх більше більше і що вони доведуть мою присутність. Кричали на мене. 

Побільше б нам таких "барсівців"
Побільше б нам таких "барсівців"

Потім знову викликали на допит. Цей полковник Віктор Сірий, побачив, що зі мною прийшла мама і говорить, проходячи повзь: "Ти не згадав?". "Ні!". "Ну, тоді посидиш". Пресинг був сильний. Я вже був невпевнений  чи служив в армії. Тоді я написав Скаргу до прокуратури. Мені прийшла відповідь від заступника начальника прокурора Мілевського, де було сказано, що проти співробітників міліції справа бути порушена не може, бо відсутні ознаки злочину.

Що далі?

Мене викликали на суд. Причому постановою  про примусовий привід, бо як згодом виявилося, що вони надали судді моє правильне ім`я, але телефон і адреса були невірні. Вони вказали адресу, за якою взагалі льодовий стадіон розташований. Я прийшов на суд.

Ким виявився наркоман?

Йому 53 роки, несудимий. Як він мені пояснив,  у нього справді вилучали пакетик з наркотичним засобом, але його там було дуже мало - недостатньо, щоб порушити кримінальну справу.

А він хто?

Звичайний роботяга, на заводі працює. Йому сказали, щоб приніс справку про те, що пролікувався і вони закриють  справу. Він сказав: "Вибачте, від чого лікуватися? Та штука в мене лежала декілька років в зимовій куртці."

А як його взяли?

Біля будинку він сидів у машині, а ППСники його забрали.

А яка машина була?

"Лада" чи то 8-ма, чи 9-та.

І що судді розповіли Ви?

Що я там не був.

І що вирішила суддя?

Вона відправила справу на додаткове розслідування. Бо другого понятого взагалі знайти не вдалося. Його не існує взагалі. 

Суддя Шевченківського суду Марина Антонюк встановила: один
Суддя Шевченківського суду Марина Антонюк встановила: один "понятий" заперечує, що ним був. Іншого ніде, окрім документів слідчого, знайти не вдалося

А далі?

У травні мені подзвонили і вручили копію постанови, що кримінальна справа порушена вже проти мене. За неправдиві свідчення. Цей самий слідчий Микола Мазуров, який вів справу того наркомана, і порушив цю справу.

Я звернувся до досить великої кількості організацій. До Адміністрації президента, до прокуратури, до департаменту внутрішньої безпеки МВС. Вони, до речі, провели перевірку по даному зверненню і вилучили у співробітників патрульно-постової служби бортовий журнал, де немає записів, що вони брали тоді понятих. Ці матеріали були надіслані до прокуратури.

А вона?

А вона повідомила, що завтра в мене суд.