Як у Пирогово про війну і румунів кіно знімали

Галина Танай
20 листопада 2012р. 12:55

Як у Пирогово про війну і румунів кіно знімали

Дощ, багнюка, Пирогово. Біля хат метушаться й верещать баби, чоловіки кидають лопати й розбігаються на всі боки. Марширують солдати. «Ніна! Ніна пішла!» – кричить мегафон. Ніна видає вереск на грані ультразвуку і тут же заливається реготом. Режисер плеще в долоні і біжить обіймати Ніну. Так 15 дублів. Це Андрій Рожен знімає «Солов’ї, солов’ї» – короткометражку про прихід радянських військ у румунське село часів Другої світової.

Нарешті сцену знято – і масовка біжить грітись чаєм. Всі румуни місцевого розливу – з Борщагівки. Ніна і тут в центрі уваги: хутко підтягує до себе хлопців і розказує байки з «акторського» життя. А розказати є що: Ніна Григорівна то грає маму Юрія Горбунова, то стоїть на мітингах в Ірпені, то продає вібратори біля метро. Не подумайте – для передачі «Прихована камера». Хлопці червоніють, швиденько допивають чай і повертаються «на позиції».

Зіркова роль Ніни. Головне - кричати голосніше.
Зіркова роль Ніни. Головне - кричати голосніше.

Зазираю в гримерку – туди якраз зайшов головний актор. Йому всього дев’ять, але це справжній герой: Андрій Гайдай знімається з двостороннім запаленням легенів. У фільмі Рожена Андрій грає румунського хлопчика Мірчо. Поки накладають грим, малий зосереджено повторює румунський текст. Андрій займається в студії театру Франка, а зі знімального майданчика його не відтягнеш – мамі Юлі лишається тільки утеплювати хлопця між дублями. А в фільмі матір Мірчо грає акторка театру Франка Тетяна Міхіна – її знають за роллю Едіт Піаф у мюзиклі Юрія Рибчинського «Едіт Піаф. Життя в кредит».

Гример перетворює Андрія на маленького обірванця з 1944-го року
Гример перетворює Андрія на маленького обірванця з 1944-го року

Переміщаємось до нової локації – кузні. Це зірковий час Андрія: він біжить і сповіщає село про прихід солдатів. Гримери перетворили його на справжнього обірванця: синці, садна й кубло на голові. Коваль просить цигарку і курить майже як Роберт де Ніро. Режисер уже півгодини власноруч роздуває ковальський міх, і тільки питання журналіста «Свідомо» відтягують Андрія Рожена від несподіваної забави.

Режисер Андрій Рожен бере справи кузні в свої руки
Режисер Андрій Рожен бере справи кузні в свої руки

Як каже режисер, він хоче по-новому показати війну:  нема правих і винуватих, є страждання людей. Фільм «Солов’ї» – про те, яким страшним фіналом обернувся закон Сталіна про боротьбу з мародерством у радянській армії. Сюжет Рожен узяв з життя, а натрапив на нього випадково.  Батько режисера, драматург Олександр Рожен, написав книгу «Перегони без фінішу». Це історія про фізика Лук’яна Анатичука. Він зробив багато відкриттів, працював у Китаї та Японії, але мало кому відомий в Україні. Анатичук з Буковини, і, розповідаючи Рожену про своє дитинство, згадав, як у війну в село приходила радянська армія. Режисер почув це – і написав сценарій, який виграв «Коронацію слова» і тендер Держкіно. Правда, грошей на зйомку там дали небагато – $ 100 тисяч. «Це якраз на два гарних музичних кліпа», – сміється Рожен. Глядачі побачать «Солов’ї, солов’ї» на головних українських кінофестах – Одеському та «Молодості». Жаль, що в фільмі не покажуть, як із румунського  хлопчика виріс знаменитий український фізик.

Дощ мистецтву не завада: зйомка йде повним ходом
Дощ мистецтву не завада: зйомка йде повним ходом

Продюсує фільм брат Андрія – Філіп Рожен. До цього вони вже зняли повнометражку «Легка, як пір'їнка» –  про кохання нігерійської дівчини з українським хлопцем. Саундтрек до фільму заспівала Гайтана. Фільм із червня «гастролює» по світових кінофестах. В Україні його ще не показували.

Теги: Рожен , Пирогово , Кіно , Київ