Режисер мультиків:вночі мені сняться лопати і сніг

Галина Танай
25 грудня 2012р. 11:52

Режисер мультиків:вночі мені сняться лопати і сніг

В дитинстві він побачив, як роблять ляльки - і твердо вирішив, що буде знімати мультики. Він принципово не працює в офісі, знімає на власні гроші і обожнює з режисера перетворюватись на актора. Перед «Мультиками на зиму» "Свідомо" поспілкувалося з Родіоном Шубом - режисером фільмів "Дерево життя" і "Шедевр".

Родіоне, ти типовий «вільний художник». А чим же ти заробляєш на життя?

Раніше я заробляв переважно тим, що працював компоузером. Це людина, яка, грубо кажучи, виводить фінальну картинку для кіно та анімації. Створює спецефекти, чистить картинку, накладає акторів на 3D-зображення. І гроші я отримую переважно за це. Я так працював на ТВ, у «Містичних історіях», і на Укранімафільмі – над фільмами «Швейк», «Хто боїться дядечка Бабая». Але останнім часом я на це забив і зрозумів, що мені не подобається з ранку до ночі сидіти на студії. І скоро буде вже рік, як я ніде не працюю – займаюсь фрілансом. Шукаю замовлення на монтаж відеороликів, рекламу, збираю команду – і роблю. Не скажу, що заробляю дуже багато: інколи навалюється 5-10 замовлень, і ледве встигаєш усе в останню секунду, а потім – нічого, і пару місяців сидиш без грошей. Але я зрозумів, що не можна хапатись за все й одразу – варто або братись за складні завдання, в яких є якесь зростання, або за щось цікаве, для душі.

Як ти почав займатись мультиплікацією?                         

Я ще в дитинстві побачив, як робиться кіно, і мені це дуже подобалось. Класі у 7-8 я зіграв у фільмі Олени Голосій «Канатоходка», який знімали ще на плівку. Мене дуже вразив весь цей «шум мотору», і я вирішив навчатись на оператора. Але потім дізнався, що для цього треба знати фізику й математику, подумав, що це для мене нестерпно складно, і відмовився від цієї ідеї. А потім мою сестру – вона художник-постановник - запросили на фільм «П’єса для трьох акторів», який робили на «Укранімафільмі». Сестра взяла мене з собою, я там замітав підлогу, допомагав робити ляльки і побачив, як роблять лялькову анімацію. Мені дуже сподобалось, я подумав, що це цілком достойна справа – а на цей час я вже намагався малювати якісь анімовані картинки. А потім вступив на курс до Євгена Сивоконя - зараз це єдина людина, що навчає режисури анімаційного кіно. І от я вже закінчив університет, але спілкуюся з майстром, показую йому свої роботи. Він завжди виносить свій вердикт: можна, не можна, в топку.

Ти регулярно «світишся» у фільмах інших режисерів. Не думав перепрофілюватися в актори?

Насправді акторська робота в мене почала з’являтися геть спонтанно. В дитинстві я знявся у «Канатоходці», уже недавно, дорослим – у Мирослави Хорошун в комедії «Фактор Фелліні». Ще у сестер Артеменко у «Ваньці» і «Останньому поколінні» Марії Морозової. Це фільм про неформалів, і я там зіграв такого махрового гота – для мене це абсолютно незвично, але цікаво. Я отримую від цього величезне задоволення - можна прожити інше життя, спробувати себе в іншій ролі. Мені здається, в мене це трохи виходить, і мені дуже цікаво, коли режисер ставить переді мною якусь задачу, а я маю втілити її в життя. Але все-таки в першу чергу я режисер.

Зараз ти власним коштом знімаєш новий фільм. Розкажи, що це за проект?

Так, я знімаю фільм зі своїми друзями: друг-оператор запросив мене як режисера. Робоча назва фільму – «За гранню». Я б його назвав  чорно-білою фантастичною відео прозою. Отаке заплутане визначення жанру. І водночас це дуже поетичне кіно - там немає сюжету як такого, є закадровий голос героя, що розповідає про свої переживання. Власне, фільм – це така фантастично-філософська ілюстрація його переживань. Що з цього вийде – неясно. Це мій дебют в ігровому кіно, і не скажу, що все йде гладко. З цими зйомками ми два тижні провели за містом, на літній дачі. І мені вже просто сниться ночами, що треба брати лопатушку і йти кидати сніг. А щодо грошей – ми справді знімаємо власним коштом. Самі знаєте, кіно дуже дороге задоволення. Навіть якщо знімаєш безкоштовно і нікому ні за що не платиш, все одно летять гігантські гроші: оренда обладнання, світло, їжа, проїзд. От на нинішню зйомку вже по 300-400 баксів у кожного з нас пішло – це при тому, що нам дали половину техніки. Тому зараз я з друзями роблю творче об’єднання, щоб можна було разом шукати замовлення й заробляти гроші – а на зароблене знімати власні проекти. І насправді все хороше тримається на оцьому дурнуватому слові «ентузіазм» - але зовсім без грошей це «хороше» не зробиш.

Зараз саме час писати листи Діду Морозу і будувати плани на наступний рік. Ти вже знаєш, чого хочеш у 2013-му?

Мені дуже хочеться робити ігрове кіно. Це відрізняється від анімації, і зараз я тільки пробую це робити. Дуже сподіваюсь, що вийде. Також хочу, щоб усе вийшло з іще одним новим фільмом. Це спільна робота з моїм другом – така зворушлива історія про кохання нерішучого хлопця. Готуємо пакет документів, у березні почнемо зйомки, а у травні випустимо фільм. Крім того, я на наступний рік подаватиму проект на пітчинг Держкіно. Якщо вийде, і мені дадуть грошей на моє кіно – чому б і ні? Хочеться, звісно, рости і в плані анімації. Це взагалі головне – рости. Але режисер – це ж не менеджер, який може стати генеральним менеджером. Тому цей ріст не міряється грошима – тільки власними амбіціями.  

 

Якщо ви хочете побачити фільми Родіона та поспілкуватися з ним у "Культі Ра", зареєеструйтесь на наш показ. Для цього надішліть, будь ласка, на скриньку galynatanay1@gmail.com своє ім’я та прізвище з підтвердженням відвідин нашої зустрічі.

 

Теги: Фактор Фелліні , Родіон Шуб , Мультики на зиму , Київ